Ні - війні: Тихановська привезла до Києва таємну зброю проти Путіна

Офіційний візит лідерки білоруської опозиції Світлани Тихановської до України на тлі зовнішньополітичної напруги навколо Олександра Лукашенка та чуток про ймовірну участь Мінська в новій агресії РФ став справжньою сенсацією.

Якою саме і що цей крок означає для нашої держави, розбиралася Gazeta.ua.

Символи солідарності

Майже пів року чекала Світлана Тихановська, перш ніж 25 травня скористатися запрошенням до Києва від президента Володимира Зеленського.

Відтоді ситуація навколо Білорусі значно загострилася. Тому, хоча формально Тихановська приїхала для участі у Міжнародному форумі міст і регіонів, цей візит опинився у фокусі уваги далеко за межами України.

На вістрі леза

Ще взимку чинний керівник Білорусі активно загравав із Америкою: відпускав політв'язнів (у тому числі чоловіка Тихановської) в обмін на зняття жорстких санкцій по калію.

Наприкінці 2025 року Мінськ відвідав спецпредставник президента США Джон Коул. Тоді Лукашенко розмріявся про особисту зустріч із Дональдом Трампом, яка розглядалася білоруською стороною як репетиція майбутнього саміту з Володимиром Путіним.

Як квітне "Орешнік"

Зустріч із Володимиром Зеленським та візит до Києва є найважливішими кроками до міжнародного визнання статусу Світлани Тихановської. Та не тільки - це очевидна й болюча "шпилька" у бік Кремля.

"Вона, мабуть, хотіла подивитися, як квітне "Орешнік", - заявила офіційна представниця МЗС РФ Марія Захарова.

Ці роздратовані слова пролунали з Москви якраз під час відвідин Тихановською могили білоруської захисниці України Марії Зайцевої, яка загинула у бою з російськими окупантами, а також місць ворожих прильотів у Києві від 24 травня.

Лукашенко між сигналів

Лють Москви цілком зрозуміла - не виключено, що у неї зривається план нової масштабної військової операції. Якщо Росія надумала знову атакувати Україну з півночі або вдертися у Прибалтику, Білорусь для неї є критично важливим плацдармом.

Як доказ, Лукашенко продовжує готувати свою армію до реального бою. Разом з тим він досі мріє про Big deal зі Штатами, попри очевидне "кидалово" з Радою миру Трампа.

На додачу, 23 травня президент США ще на рік продовжив санкції проти керівництва Білорусі (до 16 червня 2027 року), оскільки дії мінської влади "є надзвичайною загрозою" для нацбезпеки та зовнішньої політики Штатів.

Точка вибору і неповернення

Тож Лукашенко саме зараз балансує між непевним, як він вважає, зближенням із Заходом і остаточним підкоренням Росії. Якщо він обере бік РФ, то назавжди відріже собі будь-які можливості для контактів із європейцями. Перший офіційний візит Світлани Тихановської до Києва чітко свідчить: Європі буде з ким розмовляти про майбутнє Білорусі.

Але і бити горщики з Путіним білоруський диктатор панічно побоюється. На доказ цього - 25 травня він приймає у Мінську голову Татарстану Рустама Мінніханова, який є максимально наближеним до Путіна.

Того ж дня до Лукашенка неочікувано подзвонив президент Франції - вперше з 2022 року. За даними джерел агентства AFP, Емманюель Макрон суворо застеріг співрозмовника від "глибшого втягування" у війну проти України.

В МЗС Республіки Білорусь поспішили пояснити такий "раптовий інтерес Європи" поточними контактами керівництва країни зі США. Отже, Лукашенко отримав пропозицію, та наразі не довіряє європейцям і чекає на підтвердження безпосередньо з-за океану.

Дамоклів меч для "бацьки"

Паралельно Світлана Тихановська офіційно відкрила в Києві Офіс білоруської опозиції. За даними незалежного експерта Ігара Тишкевича, її візит до української столиці був погоджений Мінськом лише після офіційного листа Держдепу США щодо транзиту калію. А сама поїздка є продуманою складовою європейської багатоходівки, яка згодом включатиме прямі переговори з Росією.

На думку Тишкевича, Макрон чітко окреслив Лукашенку перспективи потенційних переговорів з Євросоюзом.

"Це не нормалізація, а оцінка позицій та можливостей почати розмову. Але, почавши розмову з позиції сильного, не перегнути палицю", - наголосив він.

Не виключено, що через білоруського керівника Заходом було передано дещо важливе й особисто для Володимира Путіна, припустив Ігар Тишкевич. Тож Офіс білоруської опозиції в Києві тепер є справжнім дамокловим мечем для Лукашенка.

Мухи і котлети

Адже Україна цим кроком надсилає чіткий сигнал про остаточне відділення його режиму від усього білоруського народу, наголосила експертка із зовнішньої та внутрішньої політики Людмила Покровщук. На її думку, це є надзвичайно важливий новий акцент української політики - відкрита та системна співпраця із закордонною опозицією сусідньої країни.

Тож перебування Тихановської у Києві є більше символічним, переконана докторка політичних наук Андріана Костенко. На її думку, цей крок спрямований на самих білорусів, котрі скептично налаштовані до Лукашенка. Водночас "в опозиції недостатньо важелів для протистояння режиму", зауважила вона. Тому переважний вплив Тихановська наразі здійснюватиме саме на громадську думку, у тому числі всередині Білорусі.

Сама ж білоруська гостя у своїх київських заявах послідовно акцентує на прямій відповідальності режиму Лукашенка за путінські ракетні обстріли українських міст.

Висновки і прогнози: АнтиВісь проти "Вісі зла"

Для Європи критично важливо зрозуміти, чи Кремль уже знайшов остаточні важелі тиску, щоб втягнути білоруську армію у війну, чи Лукашенку, попри тотальну залежність від РФ, все ж вдасться уникнути цього, міркує Андріана Костенко.

У поєднанні з сигналами з-за океану питання видається ще ширшим: чи не зазіхне Путін у ближчій перспективі на інші країни Європи або членів НАТО? Занадто зручним та небезпечним плацдармом для цього залишається Білорусь.

У такому разі режим Лукашенка опиниться у повній міжнародній ізоляції, як і путінський. А Штатам і Європі терміново знадобиться прямий контакт із білоруським народом - причому легітимний, визнаний і зрозумілий. Світлана Тихановська тут є ідеальною кандидаткою.

Володимир Зеленський, якому днями сам Лукашенко судорожно запропонував рандеву, натомість демонстративно зустрівся з опозиціонеркою. Вкупі з антипутінськими заявами Тихановської у Києві на наших очах формується потужна АнтиВісь: Україна - Молдова - Вірменія - Білорусь.

Цей, наразі суто політичний, фронт є більш ніж красномовним натяком Путіну на те, що його вплив на пострадянському просторі стрімко скорочується. І навіть вбивством Олексія Навального Кремль нічого не досяг, адже у лідера опозиції з'явилася його вдова, яка продовжує боротьбу.

Наразі Олександр Лукашенко потрапляє під шалений зовнішній та внутрішній тиск. Від його фінального рішення залежить, як саме Європа посилить економічний та санкційний тиск на Росію, що міністри закордонних справ країн ЄС детально обговорюватимуть уже цього тижня.

×