"Гордості в дніпропетровських небагато, раз вони так поступилися" - блогер з Донбасу

 

16 грудня у Єнакієво пройшли позачергові вибори міського голови. Кандидат від Партії регіонів Валерій Олійник набрав понад 90% голосів. Явка виборців становила 44%. Донецький блогер та журналіст Денис Казанський вважає, що явку завищили, а провладному кандидату "намалювали результат". Він висувався в кандидати на мера міста від УДАРу, але йому відмовили в реєстрації.

- Всі розуміли, що реальних виборів не буде. Є намісник, Янукович призначив Олійника: "Оце вам новий мер" (18 жовтня президент, відвідуючи рідну школу, познайомив учнів із Валерієм Олійником: "Знаєте, хто це? Мер Єнікієвого. Тепер будете знати" - ред.). Решта — спектакль, каже  Казанський. В інтернеті він відомий як Frankensstein.

Скільки голосів накрутила собі Партія регіонів в Донецькій області на парламентських виборах?

- Добряче накрутила. Це видно вже з того, що на округах, де було багато спостерігачів, результати дуже різняться. У Горлівці мій знайомий працював на окрузі мажоритарника Петра Антипа (донецький скульптор, ішов самовисуванцем. - ред). Там дуже слідкували за кількістю виборців, аби не було вечірніх домальовок - то явка ледве перевищила 40 процентів. По області ж вона понад 60. У Донецьку на одному окрузі 80 процентів, а на сусідньому - 50. Виходить, одна частина вулиці проголосувала наполовину, інша - майже повністю. Так не буває. Це явно докрутки.

У день парламентських виборів "Свобода" говорила, що по деяких дільницях Донеччини станом на обід мала четвертий і навіть третій результат.

- Повністю допускаю. Впродовж дня ситуативно може бути. Але в підсумку все стає на свої місця.

"Свобода" поставила особистий рекорд у Донецькій області в Єнакієвому й Торезі. Ігор Славгородський там набрав 3,1 процента голосів. Для "Свободи" на батьківщині Віктора Федоровича - це багато. Думаю, якби там погодженим кандидатом від опозиції йшов якийсь "бютівець", набрав би і 10 процентів. Бо "Свобода" багатьох донеччан таки відлякує. Зараз рівень підтримки цієї партії тут 3-4 відсотка.

Загалом підтримка проукраїнських сил на Донбасі має тенденцію до росту. Років 10 тому хто б за того Тягнибока голосував? 2007 року вони вже мали 0,3 процента, а тепер усюди відсоток переступили. І не треба забувати, що накрутки на користь "регіоналів" автоматично понизили відсотки всіх інших сил. Не знаю, скільки в Донецьку націоналістів, але на окрузі Ландика, а це три райони міста, за "Свободу" проголосували півтори тисячі людей (Валентин Ландик — нардеп-"регіонал" по округу №43. Всього Донецьк охоплює п'ять виборчих округів. - ред.).

Якби ти був тут у владі - з чого починав би роботу?

- Та хоча б за комунальні проблеми взятися. Треба скорочувати котельні, теплотраси, переходити на індивідуальне опалення. Деякі міста Донбасу вже йдуть цим шляхом. Для нашої області це ще й вимушено, бо в деяких містах котельні закриваються, їх розграбовують. Частина людей самі перевелися на автономне, пережили біду, але зараз їм легше. Заощаджують на газі, та й екологічніше це, бо теплотраси на нагрів вулиці купу грошей спалюють. Ліпше б за них допомогли людям поставити автономне опалення.

Без опалення зараз один із найбільших вузів, Донецький технічний університет. Перед шахтарями борги, перед бюджетниками - борги. Все йде до питання, де влада знайде гроші? В нас же державну казну поповнюють так, що на один зароблений мільярд - три вкрадених. Це як воду решетом носити. Зараз ще легко експортувати метал, на нього високі ціни, і цим тримають всю економіку. Але так завжди не буде. Доведеться шукати інші джерела доходів. А їх нема. Бюджет колапсує.

Я б перетворював жеки в ОСББ. Крім того, є проект, який давно виношують романтики - створити політехнічний музей, технопарк під відкритим небом на ділянці закинутої шахти чи заводу. Обладнання туди навезти, механізмів у якості експонатів. У СНД такого нема. Цей об'єкт заманював би туристів. Це імідж, це гроші. Але поки що в області усе залізо тільки грабують і ріжуть на металолом.

Кому здають вугілля власники нелегальних копанок? Це все централізовано тримають одні люди?

- Звичайно, централізовано, хоч не обов'язково одні. Дехто каже, що цим по області відає син Януковича. Дехто, що Іванющенко (депутат Верховної Ради на прізвисько Юра Єнакіївський. - ред). Скоріш - усі потрошки. Є фірми, зокрема компанія молодшого Януковича ДРФЦ, в оренді в неї фабрики збагачення вугілля. Звичайно, вугілля їм звідкись треба брати. Беруть і з шахт, і з приватник підприємств. Через них можна вугілля прогнати, написати, що добуто стільки, а насправді - більше.

Що робити з містами, які живуть за рахунок шахт, які вже при смерті?

- Дуже важко у щось переорієнтувати, коли люди ніколи нічого іншого не робили. Будувати альтернативні підприємства, швейні цехи. Можливо, і переселяти людей, бо такі поселення як Сніжне простіше розрівняти бульдозером. У Новопавлівці на Луганщині каналізації нема, палять буржуйками, люди качають воду з землі. Що там зробиш, як не розселяти?

Що буде на виборах 2015 року?

- Якщо такі рішучі сили, як "Свобода", обростатимуть електоратом і надалі – щось має вийти.

Чому по Києву автомобілів із дніпропетровськими номерами більше, ніж із донецькими?

- Там дуже потужний промисловий центр. Дніпропетровські клани теж численні і сильні. Були Кучма, Пінчук, Лазаренко, Тимошенко, Коломойський, Тігіпко. Але останнім часом розпорошились. А донецькі навпаки - згуртувалися. Є хитання, але розуміння спільної справи переважає над власними амбіціями, чого не скажеш про дніпропетровських і решту. Харків взагалі опинився на задвірках, хоч перша столиця, найбільше місто. Стали провінцією.

Надовго засіли донецькі?

- Це залежить від того, скільки решта України буде їх терпіти. Я так розумію, що гордості в дніпропетровських небагато, раз вони так поступилися.

Складно бути опозиційним журналістом у Донецьку?

- 2004 року видання "Остров", де я зараз працюю, дійсно було донецьким островом свободи. Інтернету тоді було мало, а газети всі - підконтрольні Януковичу. Зараз інтернет швидко шириться, люди читають різні ЗМІ, а в них цензури вже мало, якщо не рахувати зовсім трешових. Друковані газети впали в тиражах сильно і, щоб зовсім не померти, стараються писати більш-менш об'єктивно, тягнутися за стандартами інтернету.

Але суть у тому, що реакції від суспільства нема. От, написав я, як Єфремов (керівник фракції Партії регіонів у Верховній Раді - ред.) луганський завод розграбував. Із фотографіями, сканами, свідченнями працівників. Навіть фільм про це змонтував. А толку? Мені не погрожують, але й Єфремов все одно депутат. Його не переслідують. І фільм "Стахановский могильщик", і "Шахтерский тупик" добре розішлися в інтернеті. Навіть сайт газети "Сегодня", Ріната Ахметова, передрукував. І що? Люди кажуть "Єфремов розвалив наші заводи, але голосувати буду за Партію регіонів". В чому тоді смисл опозиційної журналістики?

×