Донецькі чорнобильці хочуть об'єднатися з львівськими та дніпропетровськими та провести спільну акцію протесту.
Про це повідомив представник ініціативної групи чорнобильців в Донецьку Володимир Сумаруков в ефірі телеканалу ТВі, повідомляє "Українська правда".
Також він повідомив, що долею голодуючих земляків досі не поцікавився жоден вихідець з Донецька, який має владні повноваження.
"Жоден "регіонал" не прийшов і не запитав - хлопці, що ви тут робите", - сказав чорнобилець.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Львівські чорнобильці не домовилися з Пенсійним фондом
За словами Сумарукова, інші політичні сили цікавляться пікетувальниками.
"Але ми не висуваємо жодних політичних вимог. Ми хочемо жити в правовій державі", - підкреслив він.
З його слів, в регіоні живуть 7200 ліквідаторів, які отримали рішення судів, а загалом в Донецькій області -14 тисяч чорнобильців.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Після Донецька і Харкова чорнобильці захопили Пенсійний фонд у Львові
Нагадаємо, що 14 листопада, чорнобильці Донецька прийшли в обласне управління Пенсійного фонду. Частина з них залишилася ночувати у приміщенні фонду. На наступний день чорнобильці оголосили безстрокове голодування до того часу, поки їхні вимоги не буде виконано і поки до них не приїде прем'єр Микола Азаров.ї
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Беркут" зібрався очистити донецький Пенсійний фонд від чорнобильців?
16 листопада Донецьким представникам влади вдалося вмовити голодуючих чорнобильців покинути актовий зал управління Пенсійного фонду, але масове голодування триває.
Тим часом у Львові чорнобильці заявили, що також готові до безстрокового голодування.
2 
8759
Коментарі
15"Молоко с кровью" - сюжет почти про меня - о любви, которая длинною в жизнь. Врозь...Мы не забыли друг друга. Но...у нас семьи, дети, внуки. А я до сих пор, как в стихотворении - "жив , здоров и не любишь другой" Странно, его дети унаследовали мои врожденные способности, а мой сын иногда напоминает внешне его. Вот и думай, что такое мистика в нашей жизни.
Не могу согласиться с автором статьи в том,что читать "Макса" легко. Я как раз это произведение "выстрадала", но и бросить не смогла. В какой-то момент хочется удавиться, но ведь столько правды... Жестко,метафорично, ну разве ж это "легкое чтиво"? Задумайтесь, о чем написано: это же о нашем времени... страшно...
Чекаю продовження з нетерпінням)))
можливо Дашвар і не будуть читати через 200 років, але її читатють зараз, і її книжки викликають найголовніше, заради чого люди взагалі беруть книжки до рук - це емоції. справжні життєві емоції - це саме те чого на превеликий жаль не вистачає українській літературі.