
— Перший виступ Гройсмана на посаді прем'єра нагадував присягу, в якій бракувало щирості, — каже київський психолог Валентина Домська, 51 рік.
Вона аналізує жести й міміку глави уряду Володимира Гройсмана під час його промови в парламенті 14 квітня.
— Він дивиться спідлоба й багато жестикулює, — каже Валентина Іванівна. — У його поведінці не помічаю ні хвилювання, ні стресу, ні тривоги. Лише втіха й гордість. Піднесений настрій видають підняті дугою брови і надмірне розмахування руками. Хоче здаватися щирим. Тому слова підкріплює емоційними жестами. Постукує вказівним пальцем, а потім — долонею по столу. Б'є себе кулаком у груди — хоче самоствердитися. Вимагає уваги й поваги до своєї персони. Задоволений собою. Нова посада додала йому впевненості.
Гройсман — рішучий, цілеспрямований, упертий і злегка нахабний. Із таким важко вести переговори, бо не йде на компроміси, наполягає на своєму. Він — жорсткий управлінець. Вимогливий до інших і до себе. Від нього варто чекати швидких рішень. Намагатиметься сподобатися. Тому перші результати роботи побачимо за тиждень-два. Старатиметься оточити себе перевіреними кадрами. Протягом наступного місяця буде багато звільнень.
Часто ліве плече піднімається вище за праве. Передчуває небезпеку, але готовий до боротьби. Переконаний, що впорається на новій посаді. Вдаватиме, що максимально відкритий — до спілкування, пропозицій, критики.
Випинає груди вперед, бо почувається впевнено й комфортно. Здавлює губи, коли веде мову про корупцію. Облизується під час згадки про формування поліції. З погляду фізіономіки він — перезбуджений і голодний. Не в тому розумінні, що хоче їсти. Засидівся на одному місці. Прагне змін.
Емоційний виступ закінчує словами "Я вам покажу, що таке управління державою". Звучить як попередження. Гройсман розмахує лівою рукою, його вказівний палець — догори. Це жест повчання. Промову прем'єра багатьом варто сприймати як погрозу.
Коментарі