— Планую, що у жовтні почнемо роботу над Виборчим кодексом. Документ масштабний. Розгляд усіх правок може зайняти два тижні. Верховна Рада має почати цю роботу за рік до виборів, — казав спікер парламенту 47-річний Андрій Парубій у вересні.
Цього тижня народні депутати востаннє в жовтні збираються у сесійній залі. Парламентські вибори відбудуться у жовтні 2019-го. Виборчий кодекс досі не ухвалили.
Торік 7 листопада Верховна Рада підтримала проект документа у першому читанні. Пропонується, що партії висуватимуть списки в 27 регіонах (крім 24 областей — Київ, поділений на лівобережний та правобережний регіони. На Дніпропетровщині окремо виділений Криворізький регіон. А Південний включатиме Херсонщину й Крим із Севастополем. — ГПУ). Виборець голосує за партію і, за бажанням, — за кандидата в списку. Політична сила проходить до парламенту, якщо набирає 4% голосів.
Депутати внесли в документ понад 4500 правок. Їх розглядають у парламентському Комітеті з питань правової політики та правосуддя.
Законопроект має пройти друге читання.
Зараз у Верховній Раді працюють 423 депутати. 225 обрані за списками партій, 198 — в одномандатних округах, так звані мажоритарники.
— Політичні сили не зацікавленні у виборах за відкритими списками, — говорить політолог 62-річний Вадим Карасьов.
— Змішана система влаштовує будь-яку партію влади, бо дає змогу формувати свою більшість. Коли є труднощі зі створенням коаліції, долучають мажоритарників. Їм це вигідно — бо отримають більше грошей з бюджету на округи, менше податкового тиску на бізнес, гарантію від наїздів силовиків.
Нинішня система працює на партійних лідерів. Бо вони формують списки. Відкриті ж — можуть змінити "розклади" всередині політичних сил, підірвати владу їхніх босів.
У небажанні змінювати систему ніхто не зізнається. Західні партнери на цьому наполягають. Прямо проти них ніхто не піде. Тому обирають тактику маневрування. Це — хитра гра, щоб Виборчий кодекс не був ухвалений.
Ідеальних законів про вибори немає. Мажоритарні системи діють у США, Великій Британії. Пропорційна — у Нідерландах. Зв'язані мажоритарно-пропорційні — в Угорщині, Німеччині. Не зв'язані — в Україні, Росії. Це пострадянська модель: окремо за списками, окремо — за мажоритаркою. Від цієї системи треба відходити.
Для нас важливо розвивати внутрішньопартійну демократію. Обмежити владу партійних верхів, розбити провладну сфабриковану більшість у парламенті, яка не відображає вибір людей. Слід моделювати українську систему.
Чому постійно створюють партії? Тому що старі зникають — разом зі своїми лідерами. Значить, це — не партії. Партійне життя має бути у політичних силах, а не тільки у боротьбі між ними. Допомогти могло державне фінансування партій, які пройшли у парламент. Але зараз гроші витрачаються не на розбудову партій, а на рекламу їхніх лідерів. Будівництво йде зверху вниз, а не навпаки. Ситуація законсервована.
Потрібно буде тиснути на новий парламент, щоб змінити виборчу систему. Багато залежатиме від наступного президента. Змінити Виборчий кодекс можна і зараз. Але це нікому не вигідно. Списки вже складають і погоджують, пішли інвестиції. Тому ніхто не дасть нічого змінити.
Коментарі