— Кримські татари і Росія мають алергію одне на одного, — розповідає співзасновник ініціативи "Крим SOS" Алім Алієв, 30 років. 15 травня у столиці в Кримському домі проводять виставку на честь вшанування пам'яті жертв депортації 18 травня 1944 року.
Стіни Кримського дому завісили руберойдом — покрівельним матеріалом. Для цілого покоління його запах є символом повернення татар до Криму 1990-го й самозахоплення земель, пояснюють автори виставки.
На екрані показують фільм зі спогадами депортованих татар. Літні татарки розповідають, ким хотіли стати в дитинстві, про що мріяли.
— У нас в родині було дев'ятеро дітей. Серед хлопців я — одна дівчина. Жили бідно. Хотіла навчатися і стати лікарем. Не вийшло. До школи майже не ходили. Спочатку війна, а потім депортація, — розповідає 93-річна Шефіка Демерджи.
У ближньому кутку залу на підлозі лежить книжка в колючому дроті. З другого боку залу замотані в дріт глечик і національна вишивка. Це — символи того, як радянська влада виривала і знищувала культуру кримських татар.
— В окупованому Криму знову намагаються знищити нас. Перешкоджають нормальному життю, переслідують через релігію. Можемо робити паралелі між тим, що було 1944 року й зараз. Росія вдруге знищує татар. Народ не хоче почуватися гостями на власній землі, — пояснює Алім Алієв.
— Сподіваємося, що Крим скоро повернеться. Нової депортації від Росії не очікуємо, як це було при Союзі. Тепер увесь світ допомагає нам боротися. Ніхто не хоче, щоб повернення в Україну відбувалося військовим шляхом. Серед кримських татар менш як 1 відсоток підтримує загарбників. Те, що показують великі цифри, — пропаганда.
Він народився в Узбекистані. Батьки повернулися до Криму, коли йому виповнився рік.
— Від України очікуємо, що приймуть зміни до Конституції щодо статусу Криму після деокупації (пропонують змінити назву Автономна Республіка Крим на Кримськотатарська Автономна Республіка. — ГПУ), — додає Алімов.
На вшанування організатори попросили принести квіти у вазонах. Рослини виймають із горщиків і ставлять на біле полотно. Це символізує відірваність народу від рідної землі.
— Росія не повторить депортацію татар. Вони втратили момент, коли це можна було зробити. Зараз наші чоловіки не на війні, як це було 1944-го. Тоді залишалися самі жінки, діти і старші люди. Тому з ними так вчинили, не було кому чинити опір, — каже кримська татарка Магіле Дегерамеджи, 24 роки. До Києва переїхала позаторік. — Між депортацією 1944-го й окупацією 2014 року можна провести паралель. Зараз Росія переслідує татар через погляди й релігію. Саджає до в'язниці, намагається зламати, залякати. Їм це не вдасться. Опір буде. Хоча ми не візьмемо до рук зброю.
Квіти посеред зали стоятимуть до 25 травня, доки триватиме виставка.
— Мою родину депортували. Батьки народилися в Узбекистані. Мама повернулася до Криму 1989 року, а батько у 1990-х. Щороку вшановували пам'ять жертв. У ніч із 17 на 18 травня читали молитву, запалювали свічки. Так тривало до окупації Росією півострова. 2014-го був останній мирний мітинг, востаннє провели такий обряд. Росія заборонила, — розповідає 21-річний Джеваір. Прізвище називати не хоче.
Кримських татар вивозили ешелонами
18–21 травня 1944 року в рамках операції "етнічної чистки" за наказом Йосипа Сталіна кримських татар переселили до Узбекистану, Сибіру й Уралу. Радянська влада звинуватила їх у зраді та співпраці з нацистською Німеччиною під час Другої світової війни. Депортованим давали кілька хвилин на збори, після чого відвозили до залізничних ешелонів. Тих, хто чинив опір або не міг іти, — розстрілювали. Під час операції загинули майже 8 тис. людей.
2 
1
Коментарі