вівторок, 21 квітня 2015 00:40

Олега Калашнікова поховали з георгіївською стрічкою

Автор: ФОТО: ТАРАС ПОДОЛЯН
  Олега Калашнікова поховали між могилами батьків
Олега Калашнікова поховали між могилами батьків

18 квітня на Берковецькому кладовищі в Києві поховали колишнього нардепа-"регіонала" 52-річного Олега Калашнікова. Його застрелили біля квартири на житломасиві Виноградар увечері 15 квітня.

Близько 11.00 чорний катафалк зупиняється перед входом до Іллінської церкви на Подолі. На лобовому склі — портрет покійного. Шестеро чоловіків заносять труну у храм на відспівування.

Вхід перегороджений червоною оксамитовою стрічкою з написом "Свечки можно поставить в Малом храме".

— А вы тоже родственница? — питає жінка на вигляд, років 50, яка продає свічки.

У відповідь киваю. Вона пропускає всередину. Труна відкрита. Калашніков у чорному костюмі, білій сорочці й синій краватці в білий горошок. До лацкана піджака прикріплена георгіївська стрічка. Поряд із труною плаче вдова Ольга Соловйова. Нігті пофарбовані темно-сірим лаком, на без­іменному пальці правої руки виблискує обручка, всіяна дрібним камінням.

— Он очень внучка хотел, — перемовляються двоє жінок у чорних хустках за кілька метрів від труни. Кивають на невістку Калашнікова. Вона у довгій чорній сукні, крізь яку випирає чималий живіт. На плечі накинула чорну шкіряну куртку, тримає запалену свічку, сонцезахисні окуляри та мобільний. Витирає сльози хустинкою. — Недавно зустріла його біля будинку. Він широко усміхався. Сказав: "Можете привітати, скоро стану дідом". Мріяв накупити онуку іграшок і навчити водити машину. Олег Іванович виростив двох синів — Вадима та Інокентія. Один — юрист, другий — військовий.

— Они с женой были прекрасной парой, — одна з жінок виходить на вулицю, тричі хреститься. — Оля во всем его поддерживала. Никогда не перечила. Сегодня рассказала, что перед его смертью у нее сильно разболелось сердце. Видно, чувствовала, что с ним что-то случится.

Прощаються з покійним у ритуальному залі центральної клінічної лікарні "Феофанія". На вході припарковані кілька джипів "Мерседесів". Усере­дині горить тьмяне світло. За труною стоять троє чоловіків із почесної варти. Тримають автомати. Розпорядник похорону читає біографію Калашнікова. Людей — близько 30.

— Родные просят, чтобы вы покинули помещение, — підходять чоловік та жінка в білих халатах.

— Выведите за территорию, — пошепки каже охоронцю. — Никого из журналистов не пускайте.

Прощання триває майже 2 год. Один із перших на вулицю виходить колишній депутат-"регіонал" 40-річний Ельбрус Тедеєв. За воротами присідає і гладить рукою вуличного кота. Той муркоче й підставляє йому вухо. Більше не видно нікого з колишніх однопартійців Калашнікова.

— Наверное, заняты личными проблемами, — пояснює Тадеєв. — Думаю, сейчас многим угрожают. Но этим должна заниматься милиция. В памяти Олег останется человеком, который даже мухи не обидел, — сідає в чорний "Мерседес".

На кладовищі — поминальні дні. При в'їзді вишикувалася черга з автівок, алеями ходять багато людей. Катафалк зустрічає духовий оркестр. Виконують мелодію з пісні "Офіцери", "День победы" та марш "Прощание славянки". Коли труну опускають в яму, почесна варта шість разів стріляє вгору.

— Папа, я боюсь, — 3-річна дівчинка хапає батька за коліна й починає плакати.

Він бере її на руки і притискає до грудей.

— Не бойся, это они так честь отдают, — гладить доньку по голові. — Наверное, солдата хоронят, который нашу страну на востоке защищал.

— Та якого солдата? — зупиняється сива жінка в хустці. В одній руці несе пакет із квітами, в другій — сапу. — Це ж Калашнікова ховають. Даже після смерті пакості робить. Хотіла квіточки на могилі в чоловіка посадить, та не можу. Людей понасходилося, ще й оркестр. Не буду ж перед ними рачки лазить.

Олега Калашнікова поховали між могилами його матері Валентини Олександрівни та батька Івана Павловича.

374 народні депутати проголосували за зняття недоторканності з Олега Калашнікова в червні 2006 року після побиття журналістів.

Любив автомобілі, зброю і годинники

— Олег Иванович — человек мещанского толка, — у сквері навпроти церкви розповідає 57-річний Сергій, на похорон Калашнікова приніс червоні гвоздики. Служив разом із покійним, знайомі були 25 років. — Він мав на все свою точку зору й хотів, щоб інші думали так само. Тому спілкуватися з ним було непросто. Але мав прекрасне почуття гумору. Вмів грати на гітарі й любив співати. Його улюблена пісня — "Махнем не глядя" з радянського фільму "Щит і меч". Кілька років тому видав музичну збірку — записав власне виконання цих пісень.

До чоловіка підходить товариш, представляється 48-річним Юрієм.

— Олег Іванович любив автомобілі, зброю і годинники, — каже. — Захоплювався риболовлею. Кілька разів їздили на рибу разом. Якось подалися на Десну. Олег Іванович зразу витягнув величезного ляща.

Версії вбивства екс-нардепа

— Робота російських спецслужб, щоб посіяти паніку й створити атмосферу терору в Україні

— Політична діяльність — організовував антимайдан у Маріїнському парку

— Бізнес-інтереси, в тому числі — борги загиблого

— Особисті стосунки, проблеми в родині

— Шантаж людей, причетних до злочинів на Майдані. Калашніков нібито збирався співпрацювати з правоохоронними органами

Зараз ви читаєте новину «Олега Калашнікова поховали з георгіївською стрічкою». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути