Домовленість про прибуття до України військових інструкторів з Франції досягнута, але чи визначено коли? Тему досліджувала Gazeta.ua.
Дивні неточності
Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський так написав у соцмережах: "Мною вже підписані документи, які дозволять першим французьким інструкторам невдовзі відвідати наші навчальні центри та ознайомитися з їхньою інфраструктурою та персоналом". Але коли це станеться - невідомо, бо французька сторона обережно каже про "підготовку та опрацювання документів".
В Україні можливий десант французьких інструкторів сприймають як авангард миротворчої місії НАТО на території України. На Заході ставлення до інструкторської місії інше.
"Цей крок стане ще одним розмиттям попередньої "червоної лінії" і може безпосередньо залучити США та Європу у війну", - пишуть оглядачі The New York Times.
Нова межа
З огляду на ситуацію на фронті, Україна звернулася до західних партнерів з проханням навчити близько 50 тисяч українських бійців, щоб швидко посилити оборону на лінії зіткнення. Для цього, з точки зору української сторони, потрібні західні інструктори в Україні. Однак нині ризики переважають можливі досягнення. Частину засобів ППО, яких і так не вистачає, доведеться скерувати на захист іноземних інструкторів на українській території. А у разі загибелі іноземного інструктора країна, яка його відрядила, може бути втягнута у війну.
Ці побоювання перекриваються фактичними аргументами.
Перший: литовські військові навчали українських бійців на території України, щоправда, до війни. Литва досі не є стороною війни.
Другий: в Україні воюють громадяни інших держав як добровольці. Серед них є загиблі. Жодна з країн їхнього походження досі не стала стороною конфлікту.
Третій: Наші військові вже навчаються на територіях інших держав, і не перший рік. Ці держави також не є сторонами війни.
Тому у "ні" є лише одна причина - політична.
Дзеркальна правда?
28 травня Олександр Сирський провів телефонну розмову з начальником Генштабу ЗС Польщі Вєславом Кукулою. Зокрема, говорили про ситуацію на полі бою та потреби українських бійців.
"Ми готові ділитись з польськими колегами досвідом, набутим нашими Силами оборони під час ведення бойових дій", - зазначив Сирський.
І ситуація з інструкторськими місіями постає зовсім в іншому аспекті.
Українські бійці беруть участь у наймасштабнішій війні на континенті з 1945 року. Мають бойовий досвід, якого немає у вояків західних держав на території Європейського континенту. Цей досвід є надзвичайно цінним. Україна готова поділитися ним з партнерами. В обмін на що?
28 травня, того ж дня, коли Сирський говорив із польським колегою, президент України Володимир Зеленський перебував у Брюсселі з державним візитом. Підписано двосторонню безпекову угоду. І - приділено особливу увагу центрам підготовки українських пілотів літаків F-16 на території Бельгії. Знову ж таки, країни ЄС на тлі різких заяв Кремля та ядерних погроз Путіна усвідомлюють, що, у разі російської агресії, їхні війська будуть приблизно у такій же ситуації, як і українські, якщо не вивчити український досвід. Але інтенсифікація інструкторських місій може сприяти ескалації в регіоні, тому НАТО та ЄС дуже обережні у публічних висловах та у діях. Іншими словами, виходить, колективний Захід може мати реальну користь від інструкторських місій для власного захисту в обмін на навчання українських бійців тому, що знає він. Принаймні, країни Заходу поспіхом збільшують свої видатки на збройні сили.
Довгоочікувана "парасолька"
Для України вигоди не менші. Зокрема, присутність іноземних інструкторів дозволить наполягати на кращому захисті українського неба і, відповідно, українських мирних жителів. Схоже, заклик України закрити небо, який прозвучав ще у перші дні повномасштабного вторгнення росіян, знаходить свій відгук.
Як пише Bild, низка країн міркує про те, щоби закрити небо над західними регіонами України, де базуватимуться навчальні центри для українських бійців і куди мають поїхати іноземні військові інструктори. За інформацією видання, це Польща, Канада, Естонія, Литва, Франція і Велика Британія.
Терміни ухвали рішень зумовлені питанням безпеки не лише сусідніх держав, а й усіх країн-членів НАТО, наголосив кандидат политичних наук Богдан Ференс. "Адвокація та ставлення країн-члеів Альянсу зі Східної Європи може бути дуже серйозним аргументом", - зазначив експерт.
Обережність і ще раз обережність
Кілька днів тому прем'єр Угорщини Віктор Орбан висловився категорично проти будь-якої підтримки України та навіть поставив питання про правила членства у НАТО. Не можна сказати, що це позиція всієї Східної Європи, але такі висловлювання б'ють по найболючішому - безпеці. У держав-сусідів України можуть бути побоювання, чи не перекинеться конфлікт на їхні території.
Адже вагається навіть найрішучіша країна ЄС - Франція, тому є питання всередині НАТО, - звернув увагу Ференс.
"Партнери намагаються бути максимально обережними, це треба розуміти, вони прогнозують різні сценарії. Іноді нам здається, що це обмежує підтримку України. З інструкторами питання може бути розглянуто іншими членами НАТО, але це більше національний рівень (тобто, рішення кожної держави-члена Альянсу, - Gazeta.ua)", - пояснив він.
Утім, Естонія, за словами радника президента країни, розглядає відправку до України військового контингенту. Раніше на подібне натякала Швеція. "Відгомін дискусій у НАТО та ЄС такий: з одного боку - всі озираються на вибори до США та хочуть уникнути прямого зіткнення з Росією. З іншого - треба використовувати принцип, який би не дозволяв cупротивнику здогадуватися або знати про подальші дії партнерів", - каже експерт.
3 
1
Коментарі