Василь Сліпак виріс у сім'ї львівських робітників. Мати Надія та батько Ярослав працювали на автобусному заводі. У них залишився старший син Орест, 45 років.
— Брати Сліпаки змалку знали, що таке дисципліна. У школі були виховані, гарно вчилися. Ніколи нікому не хамили — ні вчителям, ні однокласникам, — розповідає 41-річна Марія Кусь. Навчалася з Василем у паралельному класі львівської школи № 46. — Батькам Василь купив особняк на італійському острові Сардинія.
— Василю трошки заздрив. Він знав сім іноземних мов, я лише три. Спілкувався з елітою світу. Біля його будинку в Парижі можна було зустріти голлівудських режисерів, продюсерів, музикантів, — говорить брат Орест Сліпак. Живе в Києві. Працює лікарем.
— У дитинстві я прищемив йому палець дверима, — розповідає двоюрідний брат Василя Володимир Омелян. — Ніготь зійшов, а новий виріс погано. Коли зустрічалися, він тицяв тим пальцем: "Знак, що брат завжди думає про тебе". Коли Василь у нас гостював, мій покійний тато просив: "Васильку, заспівай". До сих пір чую його "Коли розлучаються двоє".
Василь Сліпак був неодружений, дітей не мав.
— Він не любив говорити про особисте. У "Дударику" був винятково хлоп'ячий колектив. Дівчата вважалися темою-табу. Ніхто не закохувався, аби не проявляти слабкість, — згадує друг Василя Сліпака, керівник капели "Дударик" Дмитро Кацал, 41 рік. — 1991 року до нас приїхав канадський хор "Веснівка". Там була його перша любов. Ми разом їздили по Україні. Василь був на піднесенні, жартував, сміявся.
За життя мав декілька кохань. На початку 2000-х я з дружиною та Василь із коханою збиралися поїхати на море, замовили купе. В останню хвилину Василь із дівчиною передумали, захотіли відпочити самі.
5 
1
Коментарі