вівторок, 05 вересня 2006 14:58

"За подаровану картину Ющенко мене розцілував"

Автор: фото: Віталій ГРАБАР
  У львівській майстерні Євгена Безніска господар сидить праворуч, його дружина Леся стоїть, а в центрі гості — Ярослав Гронський і Лілія Марків
У львівській майстерні Євгена Безніска господар сидить праворуч, його дружина Леся стоїть, а в центрі гості — Ярослав Гронський і Лілія Марків

"Хто з митців приїжджав до Львова, а в цій майстерні не був — Львова не бачив", — довгий час так говорили про майстерню 69-річного художника Євгена Безніска та його покійної дружини скульптора Теодозії Бриж. У центрі міста неподалік пам"ятника Михайлові Грушевському на старих дверях написано "музей". Тут прохолодно, пахне фарбою і старовиною. Усюди багато скульптур, картин, живих квітів.

— Лесю, ти каву зробиш? — гукає Євген коротко стриженій жінці у синій сукні на бретельках. На її груди спадають три низки червоних коралів. Із 50-річною Лесею художник одружився три роки тому. — О, пан Гронський! Це мій товариш давній.

На порозі постають лисуватий чоловік і симпатична блондинка з білими ліліями у руках. Її звати Ліля, його — Ярко. Прийшли подивитися на картини і вибрати одну комусь у подарунок.

Леся Безніско наливає запашної кави. Припрошує частуватися кексом і солодким крекером. До кави — коньяк. Євген не п"є. Каже, спиртного зовсім не вживає. Зате смачно затягується довгою тонкою сигаретою. На нім світла сорочка, на пальцях обручка і золота печатка.

— Це вже музей, а не майстерня. Маю тепер інше місце для роботи — на 10-му поверсі в іншому будинку. Кожен день малюю. Он, тільки недавно скінчив Франка. Вже 40 років над його творчістю працюю.

— А я собі тут у кутку малюю, — перебиває Леся. — Я ж наглядач за музеєм, то коли є вільна хвилина... Раніше книжки продавала в магазині. А чотири роки тому вперше спробувала малювати. Примусили, — дивлячись на чоловіка, дзвінко сміється. — Дав мені картон, добрі пастелі і каже: "Малюй". Ото в неділю ми зранку встали, дивимось — гарна погода...

— В суботу, — уточнює Євген.

— У неділю. Ой, таки в суботу.

— Збираємося зранку і йдемо світ за очі — малювати, — продовжує Євген. — Канапки, дощовики, кава і папки — все, що треба.

Він каже, що свого часу в цій майстерні-музеї Іван Драч святкував своє одруження, Богдан Ступка — 50-річчя. Сюди навідувалися Дмитро Павличко, Ліна Костенко, Микола Вінграновський. Кілька років тому мав завітати Леонід Кучма.

У цій майстерні-музеї Іван Драч святкував своє одруження, Богдан Ступка — 50-річчя

— Як Кучма мав приїхати, то тут цілий сценарій розробили, — розповідає пан Євген. — Ми ж належимо до Львівської галереї мистецтв, усе мало бути з почестями. А він взяв та й не приїхав. То перед Новим роком було. А потім по Різдві Христовім Ющенко завітав. Він якось на гору Маківку підносився. Там ми із сином Яремою зробили Стрілецький меморіал — кладовище Січовим Стрільцям. І він сказав, що хоче з автором познайомитися. Тут ми з Ющенком три години просиділи. Кутю їли, пампушки, коньяк пили. А потім я вирішив подарувати йому картину з вертепом у селі Нагуєвичі. Ющенко так зрадів, що взяв та й розцілував мене.

— То, може, ми подивимося картини, — пропонує Ярко. Леся зривається на ноги. Далі чути лише захоплені "ахкання". Зупиняються на релігійній тематиці.

— А я недавно порахував, скільки в мене зображень Христа, — голосно каже Євген, — майже 70.

І вже тихше, аби тільки я почула, додає:

— Свої роботи частіше дарую, аніж продаю. За скільки? Це несуттєво.

— А усі ці скульптури, — показую довкола, — це роботи Теодозії Бриж?

— Так. Ми з нею тут пропрацювали 41 рік. Зараз тут близько ста скульптур. 23 пам"ятники роботи Теодозії стоять по Україні. А це її портрет, — показує на велику картину із зображенням молодої жінки у довгій сукні. — Он там фотографія. Одна з останніх. Бачите, які руки покручені. У неї поліартрит був. Померла у 70 років.

— А ти розкажи, як ви познайомилися, — пропонує пані Леся. — Все почалося якраз із портрета.

— Я її спочатку намальованою побачив. А одна моя колєжанка постійно пропонувала познайомитися з її подругою. З"ясувалося, що дівчина з картини і є тією подругою. Теодозії тоді було 29, мені — 21. Одружилися. Народилися два сини — Ярема і Максимко. Старший зараз працює реставратором у музеї Грушевського, вдруге одружився, має трьох дітей. Молодший помер у 17 років. Після грипу почало серце боліти... А з Лесею ми й раніше були знайомі. Я часто у книжковий магазин заходив, спілкувалися.

Весілля Євген та Леся відсвяткували в Золочівському замку. За всю історію це лише другий такий випадок — уперше від гучних весільних тостів замок здригався, коли одружувався король Ян Собеський. Нині родина Безнісків мешкає у 2-кімнатній квартирі.

— Купив недавно до хати пральну машину, морозильну камеру і телевізор. Це з тих грошей, що за Шевченківську премію дали. А решту, 90 тисяч гривень, поклав до банку. Якраз відсотки зняв — тисяча гривень щомісяця. Ще маю пенсію — 650 гривень, Леся — 360. Так і живемо.

Національну премію імені Тараса Шевченка Євгенові Безніску дали навесні цього року за ілюстрації до поеми "Мойсей" і за те, що вже 40 років працює над темою Івана Франка. До того художник двічі сподівався на нагороду.

— Пам"ятаю, як одного року у фінал вийшли я і скульптор Володимир Чепелик з Києва. Він поставив пам"ятник Грушевському і є головою Спілки художників України. Відчуваєте різницю? Звичайно, премія дісталася йому, — сміється і затягується наступною сигаретою.

Пані Ліля твердо вказує на "Тайну вечерю", намальовану пастеллю. Ісус на ній повернутий спиною, обличчя апостолів теж не видно. Вони сидять колом, середина світиться.

— Не знаю, де ви бачили таке світло, — тихо каже жінка, — але воно прекрасне.

1937 — Євген Безніско народився у місті Кагарлик Київської області
1958 — познайомився з Теодозією Бриж
1959 — Євген і Теодозія одружилися
1961 — народився син Ярема
1962 — з"явився на світ син Максим
1964 — Євген закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва
2003 — одружується з Лесею Глушко
2006 — лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка

Зараз ви читаєте новину «"За подаровану картину Ющенко мене розцілував"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути