вівторок, 05 червня 2007 15:58

Юрій Бондаренко викував хрести на церкву

Автор: фото: Валерій РОЗСОХА
  Ворота на власне обійстя Юрій Бондаренко викував сам
Ворота на власне обійстя Юрій Бондаренко викував сам

40-річний Юрій Бондаренко з райцентру Хорол на Полтавщині офіційно ніде не працює. Чоловік заробляє на життя ковальством.

Після закінчення Хорольського сільгосптехнікуму Юрій 13 років працював ковалем у "Сільгосптехніці" та на механічному заводі. П"ять років тому звільнився.

— Набридла одноманітність. Захотілося творчості, — каже чоловік. — Я — сова, тому прокидаюся пізно. А от працювати можу до півночі, влітку — ще довше.

У Юрія приватний будинок. Гараж на подвір"ї перероблений під кузню з пічкою. В ньому багато залізяччя, інструментів. Під стіною стоять кілька металевих візерунчастих хрестів. Іще один, великий, лежить на землі.

— Викував 12 хрестів для Петропавлівської церкви, що неподалік базару. Поважаю настоятеля храму отця Василя, — розповідає Бондаренко.

До ремесла Юрія призвичаїв батько Володимир, якому зараз 72 роки. Прадід теж був ковалем у поміщика під Гадячем. Чоловік пригадує, як у два роки забіг до кузні й ухопив гарячу залізяку. Місяць лікував опіки на правій руці.

В армії Юрій служив у кавалерії. Його частина була приписана до "Мосфільму". Солдатів знімали в масовках таких стрічок, як "Сталінград", "Гардемарини, вперед!".

Ковані ворота Юрій продає за 2,5–3 тисячі гривень

— Дмитро Харатьян у мене в "духах" ходив, — пригадує Бондаренко. — Із Федором Бондарчуком в одній казармі спали. Нормальний хлопець, не зірковий.

Показує залізну копію рукавиці середньовічного лицаря.

— Для кафе "Мадрид" на трасі Київ — Харків виготовив, — каже. — Решітки на каміни зробив, посуд, ліхтарі, підсвічники.

Юрій виходить із кузні, повертається з фотографіями своїх робіт.

— Якось до мене приїхали хазяї ресторану, привезли іспанця. Йому сподобалися мої роботи. Кликав до Іспанії, в Мадрид, але я не хочу. Тут я сам собі господар, працюю на свіжому повітрі, вдома.

Посеред кузні на столі лежить металевий лист із намальованим крейдою якорем.

— Огорожі роблю на кладовище, — пояснює чоловік. — Цю замовив син на могилу батька. Той був моряком.

Юрій неодружений, дітей не має. Понад рік живе з 23-річною Валентиною. Вона родом із республіки Хакасія, що в Східному Сибіру. Коли тепло, жінка ходить на ринок продавати каву та чай. А взимку сидить удома. З тварин доглядають кота Васю та кішку Мусю. Наприкінці літа Юрій і Валентина збираються побратися.

Бондаренкові пропонували вступити до спілки ковалів-художників.

— Подав документи, — каже він. — Не знаю, чи приймуть. Я ж не маю художньої освіти.

Ковані ворота Юрій продає за 2,5–3 тис. грн. Металева троянда коштує від 60 грн. А квадратний метр огорожі — 250 грн.

1966 — Юрій Бондаренко народився у селі Гвардійське Сімферопольського району в Криму
1970 — родина переїхала в місто Хорол на Полтавщині
1986 — закінчив Хорольський сільгосптехнікум
1988 — після служби в армії почав ковалювати
1991–2001 — працював ковалем на Хорольському механічному заводі
2005 — познайомився з майбутньою дружиною Валентиною

Зараз ви читаєте новину «Юрій Бондаренко викував хрести на церкву». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути