— Руслан і Людмила — як у казці Пушкіна. Тільки нашого Руслана за подвиги міліція другий тиждень шукає, — розповідає жінка років 45 із села Яблунів Канівського району Черкаської області. На колінах тримає два плетені кошики з продуктами. Їдемо автобусом Черкаси — Канів. У жовтні 42-річний Руслан Самойленко вдруге намагався викрасти односельчанку Людмилу Туз, 35 років. Уперше це зробив на початку вересня. Тоді за добу разом пройшли понад 20 км полями. У сутінках Людмила втекла. Міліція затримала Руслана, але згодом випустила. Говорить, що кохає Людмилу, а вона не хоче з ним одружуватися.
— Руслан у розиску. Ще не те щось скажу, і до мене з пістолетом прийде. Та й Людка приревнувати може, — додає на виході з автобуса.
До села йти зо 2 км. На околиці ферма і тракторна бригада. Поряд із садочком на вул. Колгоспній новий дитячий майданчик.
— Ви до Людки Тузихи? Нижче по вулиці. Странна вона, довела мужика, — каже чоловік середнього віку. Називається Сергієм. — У селі дефіцит мужиків, кажна любому рада буде, а вона його мінтам здала. З двома дітьми кого кращого найде?
Двір Людмили огороджений старим дерев'яним парканом. Біля воріт крислатий дуб. До цегляної хати веде бетонна стежка.
— Ви до мами? — виглядає з-за дверей чорнявий хлопчик. — Зараз вийде.
За 5 хв. з'являється невисока білявка у чорних спортивних штанях. У фарбованому волоссі видно сивину. Праве око припухле, на скроні свіжий шрам. У дім не запрошує.
Людмила працює директором місцевого будинку культури, має дітей — 10-річного Владислава та 11-річного Віталія. Живе з батьками. П'ять років тому розлучилася з Юрієм.
— Руслан приїхав у село весною. Високий, непоганий із себе з чоловік, розлучений, — розповідає. — Брат відкрив магазин, я там підробляла. Руслан почав заходити щодня. Ввечері з друзями сидів за пивом чи пляшкою. Почав ухажувати, купляв морожено або шоколадку. Мені було приємно. Із сільськими чоловіками не складалося.
Руслан тихий, все у собі тримав. Душею компанії його не назвеш, сидів у кутку і дивився. Ревнував, коли комусь улибнусь чи щось скажу. Десь тиждень мали близькі стосунки. Батьки попередили, щоб була уважна і ще раз не попеклася. Руслан почав вимагати разом жити. Хату купити хотів. Та мені колишнього чоловіка хватило, бив мене і дітей, напивався постійно. Ми розійшлися, але він скандали устраював. Казав, що поріже мене та дітей. Якось вєни різав, ходив із бинтами на руках. Батько мій з ним говорив, щоб відстав, сестрі його казали, щоб уразумила.
З хати виходять діти. З-під шапок видно оселедці.
— Ми не хотіли, щоб мама з Русланом була. Він нам не нравився. Матюкався, кричав, — говорить Віталій. Іде з братом гуляти, на вулиці їх чекає одноліток.
— Якось спішила на сесію сільради, — закурює Людмила. — Він вийшов із кущів, вийняв з куртки ножа і пригрозив, що уб'є, як не піду з ним. Очі дуже страшні були. Встигла натиснути кнопку виклику на телефоні до мами і прокричала, щоб рятували. Він вирвав телефон, вийняв батарею. Потяг за собою у яр, у поля. Сказав, що підемо у Мошни за 40 кілометрів, бо в нього нема грошей на дорогу в Сумську область, звідки родом. Там мали взяти гроші і далі їхати. Я з усім соглашалася, щоб не зарізав.
Каже, біля сусіднього села Гамарня прив'язав її дротом до дерева у лісосмузі. Пішов залишити у домовленому місці ключі від магазину, де працювала Людмила. Там їх мали забрати батьки жінки.
— Думала, тут мене кабани дикі розірвуть і ніхто не почує. Руки затерпли та посиніли, поки Руслан вернувся. День пересиділи в лісосмузі, хотілося їсти, було холодно і страшно. Надвечір пішли до траси. За поворотом на Михайлівку є міст. Руслан посадив мене під ним, а сам пішов дров назбирати. Тим часом перебігла за міст, присіла за виступом. Так і просиділа до ранку. Пішла у школу в сусіднє село Межиріч. Наші сільські люди привезли у школу дітей і забрали мене додому.
Щоб зігрітися, ховає руки в кишені куртки.
— А два тижні тому йшла на роботу. Він вийшов із кущів з пістолетом. Наставив на мене і сказав: "Пішли поговоримо". Повалив на землю, бив по голові рукояткою. Лице кров'ю залило. Я сопротівлялася, кричала. По вулиці йшли жінки, та боялися підійти. Він спіткнувся, а я вирвалася.
Магазин брата Людмили зачинений. Розташований збоку в приміщенні клубу з вибитими вікнами й українським прапором над входом. Неподалік із 16-річним сином живе сестра Руслана — 46-річна Світлана Бортник.
— Вони зустрічалися, все було добре, — каже. — У нього очі світилися, коли про неї розповідав. Говорить: "Люблю її, і вона мене. Куплю хату, дітей заберемо". Періодично вона робила так, щоб ревнував. Руслан дуже болєзнєно реагував. Просила, щоб лишив її у спокої, бо ж не старий мужик, гарний, роботящий, їсти зварить, у хаті прибере, в саду і в городі все поробить.
З жінками йому не щастило. Перша випити любила, Люда теж непевна. Він казав, головне, щоб у постєлі добре було, а чи хазяйка, то байдуже. А тоді пішли вони в Суми, дорогою пляшку випили, і вона вернулася. Другий раз мали їхати мотоциклом, що він у мене взяв. Люда знову в останній момент відмовилася. Але щоб кинути його, не кидала. Дзвонила, коли його випустили з міліції.
Неподалік живе товариш Руслана Андрій, 28 років.
— З ним від весни робили у фермера. Він поля обробляв хімією, охраняв зерно, техніку, добриво. Получав 3 тисячі у місяць, — стоїть у хвіртці. Ходить по листі і яблуках. — Фермер обіцяв дати йому позику на хату — 30 тисяч гривень. Розрахунок призначили після збору врожаю, але нас кинули. Грошей не віддали. Тільки родичі Людки цього не знали, хотіли розвести його на гроші. Ніхто її не крав. Вона з Русланом десь бухала цілий день, а тепер йому світить п'ять років. Спитайте, за що її чоловік перший кинув? Він приходив з роботи, закачував рукава і ставав коло плити готовити вечерю, бо не було чим дітей годувати. А Людка у клубі з малолєтками гуляла. Якщо він пив, то я понімаю чого.
У магазині в центрі села жінка років 40 п'є з бляшанки енергетичний напій. Сперлася на прилавок, розмовляє з продавщицею, білявкою з червоними нігтями.
— Не знаю, що Руслан у Люді найшов, — каже продавщиця. Позаду на стіні напис "Розпивати принесені напої заборонено". — У нас багато незаміжніх гарних жінок і без дітей, а він за нею бігав. Красавіцою її не назвеш. Якби не пив, толк був би. Тримала його в магазині як приманку — сам туди приходив і всі дружки підтягувалися. Коли з чоловіком жила, то зраджувала.
Сільська рада неподалік центру села. Там сучасний ремонт.
— Родина гарна, неконфліктна, — каже про сім'ю Тузів 44-річна Валентина Берегова, сільська голова. — Руслан до цього жив тут із жінкою, дитину мали, а тоді кудись виїхали. Повернувся сам весною. Таке шалене кохання в нас у селі перший раз.
Чоловікові присудили 22 роки в'язниці
Анна Павленкова, 32 роки, Москва, Росія:
12 лютого цього року 26-річний Антон Бутирін із двома друзями увірвався до психлікарні, де його наречена лікувалася від шизофренії. Від охоронців відстрілювалися пневматичними пістолетами, мали газові балончики. Чоловік каже, батьки навмисне заховали Анну до лікарні, бо були проти їхнього союзу. Пара познайомилася в соціальній мережі. Після цього Анна пішла від цивільного чоловіка. Її батьки запевняють, що Антон б'є доньку й переховує від них. Пара живе на пенсію Анни по інвалідності.
Еліза Самудіо, 25 років, Ріо-де-Жанейро, Бразилія:
Коханку викрав колишній воротар і капітан бразильського футбольного клубу "Фламенго" Бруно Фернандес. У жовтні 2009-го насильно привіз її з новонародженим сином до свого будинку. Місяць їх ніхто не бачив. Коли Еліза була вагітна, чоловік бив її, змушував приймати препарати для переривання вагітності. Згодом задушив коханку, розчленував тіло. Частину віддав бродячим псам, решту закопав. Чоловікові присудили 22 роки в'язниці.
Мілана Калмикова, 17 років, станиця Тацинська, Краснодарський край, Росія:
У вересні 2012-го четверо чоловіків на автівці викрали серед міста Мілану. Її матір відштовхнули, вдарили. Серед крадіїв був коханий дівчини. Прийомні батьки Мілани здогадувалися про наміри хлопця, тому щодня проводжали й забирали її зі школи. Дівчину розшукували 300 міліціонерів. За два тижні до відділку міліції її привіз батько закоханого. Школярка розповіла, що весь час була в родині хлопця, збирається побратися з ним.
3 
1
Коментарі