— Приїжджайте до нас на базу, якщо не боїтеся грізних правосєків, які їдять младєнців, — каже у слухавку 33-річний Олександр САчко, керівник закарпатського підрозділу "Правого сектора". — Я тут круглосуточно.
База "Правого сектора" — це орендована двоповерхівка у провулку Косогірний на околиці Ужгорода.
— Сашко, — простягає правицю кремезний чоловік на вході. Він у чорній футболці, камуфляжних брюках, на ногах — берці.
Всередині будинку за круглим столом працює за ноутбуком Микола Мединський, керівник капеланської служби підрозділу. На столі — знімок загиблого бійця з чорною стрічкою. Руслан на позивний "Пух" загинув у перестрілці з міліцією 11 липня в Мукачевому. Куля попала в хребет. Помер за 3 хв.
Цікаво — що таке Закарпаття? Регіон має чотири кордони з країнами ЄС, а з Україною його пов'язують чотири перевали.
— Взагалі-то, їх є п'ять, — розповідає Олександр. — П'ятий, перевал Легіонів, закинутий і важкопрохідний. Він у Горганах, між Торунськими й Верецькими перевалами. Ще з Першої світової замінований і важкопрохідний. Навіть на старих радянських картах позначений як небезпечна дорога — "чорний маршрут". Я вирішив його пройти 2008-го. Мене рятувальники знайшли через чотири години. Вже були чорні ноги. Викладав історію, цікаво тоді було.
І тут вчитель історії пішов у "Правий сектор".
— Мене покликав друг — Дмитро Ярош. Ми давно знайомі. Багато працювали разом ще у "Тризубі".
Чому в мукачівській перестрілці з міліцією та нардепом Михайлом Ланьом влада фактично звинуватила вас?
— Конфлікт між нами й Ланьом почався давно. Спершу він був більш словесним і віртуальним. Останні кілька місяців старалися одне одного не помічати. Ми воювали на Донбасі, реєстрували партію, виховували молодь, відкривали бази.
У Ланя репутація закріплена роками: уголовник і контрабандист. Хоча контрабанда не є його основним заробітком. Його люди несли в Угорщину цигарки, а назад верталися з такою самою масою макової соломки. Одні угруповання Ланя мали справу більше з цигарками, котрісь — із нарколабораторіями. Інші в Будапешті, Братиславі, Бухаресті контролювали легальний бізнес чи рекет. Ще одні — вивіз жінок в борделі за кордон. У Ланя бізнес різноплановий.
Він відчував небезпеку з нашого боку. Наші екіпажі стояли на митниці й фіксували контрабанду на камери. Як водії фур і автобусів дають гроші митникам. Робили рейди вздовж кордону. Перехоплювали "носильщиків" (люди, які переносять контрабанду. — "ГПУ"). В результаті повністю зупинили контрабанду. І якщо вона й відновиться, то десь за півроку.
Місцеві кажуть, що цигарки продовжують возити і носити.
— Це побутова контрабанда. Вона не завдає значної шкоди бюджету. А людям це дозволяє прогодувати сім'ю. На наших "чорноземах" не проживеш. З боку ЄС контрабанда теж спинилася. Вона, як і будь-який інший бізнес, любить тишу.
Українців збурило, що члени "Правого сектора" почали стріляти на вулицях мирного міста.
— За чотири дні до конфлікту, 7 липня, наш екіпаж зупинили на посту ДАІ в Мукачевому. За що — неясно. Хлопці посварилися з даїшниками. Ті на підмогу викликали три екіпажі людей пана Ланя. Бійці подзвонили комбатові, запитали, що робити. Він попросив не вступати у конфлікт і їхати на базу. Того ж дня нашому замкомбату передзвонив помічник Ланя, Артур Пашкуляк. Сказав, що Михайло Іванович дуже сердиться й вимагає зустрічі 11 числа на 12.00 в "Антаресі" (база відпочинку в Мукачевому. — "ГПУ"). І додав: "Ви ж знаєте, що буває, коли Михайло Іванович сердиться". Вся область знає: може прилетіти граната у вікно, можуть пропасти діти чи згоріти машина.
Погрожували лише керівництву?
— Усій організації. Вибору, їхати чи ні, не було. Знали: якщо не приїдемо, то люди Ланя роз'їдуться по всій області й підуть по домівках наших активістів.
Ярош про ситуацію знав?
— Ми доповідали йому. Ярош казав: "Постарайтеся залагодити все мирно, щоб не виходило за межі словесної перепалки. Але водночас не давайте себе в обіду". Та і я не міг сказати побратимам: "Нічого не робіть, хай вас поб'ють". Жалію, що сам не поїхав. Були тільки комбат і начальник штабу — всього приблизно 12–16 осіб, озброєні, бо ж не до дитячого садочка їхали на Новий рік. Ланьо стягував усі свої сили, навіть із-за кордону. Ми рахували, зо 400 осіб. На самому "Антаресі" було близько сотні людей: спортивні штани, автомат, кросівки.
Кажуть, що на базі було кілька відпочивальників і будівельники. Начебто один із них дорікнув вашим хлопцям за зброю. Ті не втрималися й вистрелили.
— Знаєте, скільки версій ми вже чули? З десяток. Людина, яка була поранена на базі, це наркоторговець по кличці "Заєць" із села Куштановиця. Його родичам диверсійно-розвідувальний гарнізон "Рязань" (бандитське формування у ДНР. — "ГПУ") висловило співчуття за втрату доброго побратима. У тої сторони просто здали нерви. Хтось зробив постріл і отримав здачу. Коли почалася перестрілка, командир дав наказ виїжджати. Кинули димову шашку, щоб вийти із зони ураження.
Один із командирів "Правого сектора" Андрій Стемпіцький теж засудив використання зброї на мирній території.
— Зброю ми брали для самозахисту. Були накази — із кулеметів стріляти тільки в повітря і лише за крайньої необхідності.
Всі знали, що їдемо на ту зустріч чотирма автомобілями. Кулемети були відкрито закріплені на машині. Чому нас не зупинили по дорозі в Мукачеве правоохоронці? Ми надіялися, що нас зупинять. Принаймні у нас буде причина не їхати туди.
Правда, що ваших активістів, які після того переховуються у лісах Карпат, давно нема на території Закарпаття?
— Звідки така впевненість? Я би хотів переконатися, що їх тут нема. Що їх не знайдуть і не застрелять нацгвардійці. Сподіваюся, вони живі. Через кордон перейти не зможуть. Двоє здалися, і ми бачимо реакцію системи на наші добрі жести. Від нас приховують місце суду, не повідомляють ні адвокатів, ні рідних, нікого.
Ті двоє зробили героїчний вчинок. Зараз вони під слідством, дають свідчення Генпрокуратурі. Так само всі ми надали повний звіт нашої діяльності на 230 сторінках із фото. Аби в мільйонний раз довести, що ми — не злочинне угруповання і ніякі не терористи.
Керівництво "Правого сектора" домовиться із владою, щоб ваші хлопці перестали переховуватися і могли безпечно повернутися?
— Очевидно, над цим питанням провідник і командир працюють у Києві, йдуть перемовини між ними й керівництвом країни. Бо наші бійці ніколи не становили соціальної небезпеки. Можливо, домовляться, що їх на рік відправлять на фронт. Я би так хотів. Головне, щоб у лісі не наразилися на засаду. Вони не заслуговують сидіти із зеками в тюрмі. За які такі злочини? За те, що захищали своє життя і не дали бандитам, які тримають у страху цілу область і пів Східної Європи, наступити собі на голову?
А те, що вони в горах, то там дуже добра вода. Літо у розпалі, є ягоди, звірі — якось себе прогодують. До зими, сподіваюся, щось придумають.
"Балога не заважав йому вдруге стати депутатом"
— Хто такий Ланьо? У свій час — права рука Михайла Токаря, місцевого авторитета 1990-х, — каже про нардепа й бізнесмена Михайла Ланя закарпатський політтехнолог Степан Сікора, 64 роки. 24 липня після перестрілки в Мукачевому Ланьо виїхав за кордон. Кажуть, за тиждень повернувся — начебто відпочивав в Італії.
— Він декілька разів переховувався. А коли все затихало — повертався, — продовжує Сікора. — Звинувачувався у контрабанді. Але нею займався настільки, наскільки йому це дозволяли у Києві. Має легальний бізнес. Цього разу вийшов через КПП "Лужанка" (за 8 км від центру міста Берегове. — "ГПУ"). В Ланя є плюси: має унікальні організаторські здібності, вміє організувати процес.
Три місяці тому мав розмову з ним. Він говорив із симпатією до Балоги, я ще такого від нього не чув. Балога не заважав йому того року вдруге стати депутатом. Міг би програти, якби той вмішався у виборчий процес. І Ланьо сказав мені таке: "Степане Іллічу, більше у своєму житті ніколи проти Балоги не піду".
А коли стався конфлікт у Мукачевому, звинуватив у ньому Балогу й утік. Зробив це на емоціях. Хоча зараз каже, що не очікував такого повороту.
4 
1
Коментарі