На в'їзді до Покровська Донецької області — хати з побитими шибками. Вікна закладені мішками з піском. До перейменування називався Красноармійськ.
— Я за перейменування. Тільки не на Покровськ. Таке враження, що місто на честь шахти назвали, — фотограф 28-річний Олександр киває на Покровське шахтоуправління. — Назву треба було повертати давню, першу — Гришине. Ну і що, що поруч село таке? Критики жартують, що тоді їздили б за маршрутом Гришине — Гришине.
— Офіційна дата народження міста — 1775 рік, коли почали будівництво Катеринославської залізниці. Виникло як залізничне селище. Побудували депо, станцію, вокзал. Назвали Гришино, — каже історик Сергій Луковенко, 63 роки. Він — член обласної комісії з перейменування. — 1934 року комуністи дали селищу назву Постишево. Потім Постишева розстріляли і стало називатися Красноармійським. 1962-го зробили Красноармійськ і дали статус міста обласного значення. Торік почалася дискусія, як переназвати. Пропонували 18 варіантів. Зокрема — Прокоф'євськ на честь композитора, який тут працював. Хотіли зробити туристичну мекку для його шанувальників. Спершу їдете у Прокоф'євськ, а потім у Сонцівку, де він народився. Та більшість городян проголосували за Покровськ. Я не проти Покровського району, а от місту не пасує. Це місто залізничників, а не шахтарів.
Сергій Луковенко каже, що історією в Покровську цікавляться мало.
— Досі дивляться російські канали. Старші ностальгують за ковбасою по 2,20, а середнє покоління — по Януковичу. Бо при ньому був мир і більші заробітки.
— Я пам'ятаю ще Красноармійське. Захолусне містечко було. Зараз, порівняно з навколишніми населеними пунктами — це промисловий і культурний центр. За останні роки Покровськ багато здобув. Став чистіший. Маємо промислові підприємства. Он донецькі до нас перебралися — це ж теж про щось говорить? — продовжує Луковенко. — Я місяців три сидів на рюкзаках. Був складений мій наплічник і жінчин. Думали: щойно перший снаряд розірветься, одразу тікаємо. Бог милував. Бомбили сусідню Гродівку і Добропілля. На тому війна у нас і закінчилася, але вікна щодня дрижали. Та хлопчики вистояли.
Розмовляємо на східцях Донецького національного технічного університету. Він переїхав з окупованого Донецька. У Покровську 20 тис. переселенців, за офіційними підрахунками.
"Перепереселенці" — так жартують про себе ті, хто свого часу виїхав із Красноармійська в Донецьк. А після його окупації — повернувся в рідне місто.
— Раніше молодь їхала в Донецьк. Тепер — у Дніпро чи в Київ. Коли в Донецьку був референдум, ми навіть не думали, що все так серйозно. Якось дружині її мати телефонує: "Наташа, тікай. У вас такий мітинг. Я по "Росія 24" онлайн-трансляцію дивлюся. Що робиться!" А вона в цей час іде тією вулицею — нічого немає, — каже фотограф Олександр Рижков. — Тут роботи немає. Думаємо переїхати в столицю.
— У нас зазвичай ходять у піцерію. Є два заклади, що продають суші, але вони несмачні. Більшість молоді нікуди не ходить, бо немає грошей. Сидять на лавочках у центрі з телефонами і переписуються у соцмережах, — розповідає дев'ятикласниця Марія. — У Покровську важливо знати, куди не йти, щоб не потрапити в неблагополучний район. Мені треба добре випросити у батьків, щоб погуляти ввечері. Садять на таксі до центру. Назад — так само. Приходжу не пізніше дев'ятої. А таксисти менше як за 60 гривень не повезуть.
— Учу мови, займаюся спортом, хоча це й дорого. Спортзал — 250 гривень на місяць. Якщо займатися з тренером — 450. Та краще так, ніж на лавці з насінням, — говорить 17-річна Карина, студентка другого курсу місцевого педагогічного коледжу. Вчить п'ять іноземних мов. Хоче вступати до вузу в Бердянськ або Київ. — Ще повідкривалися модельні школи. Спершу ця мода прийшла до мегаполісів — Києва, Львова. Тепер до нас. За 2,5 місяця навчання беруть 2 тисячі гривень. Батьки вірять, що це окупиться, коли дитина переїде до великого міста.
Будинки в Покровську стоять поміж клумб. У дворах — скульптури з пляшок. Навпроти однієї багатоповерхівки місцеві поставили будку для триногого пса. Прилаштували знак "тут інвалід".
11 міст Донецької, Луганської, Запорізької та Дніпропетровської областей об'їде фестиваль "З країни в Україну" до кінця липня. Першими захід прийняли Покровськ, Костянтинівка і Бахмут на Донеччині. За умовами фестивалю, музиканти безкоштовно виступають у військових частинах. У кожному місті фестиваль організовують силами двох команд — столичної і місцевої. Відбуваються концерти, лекції, фотовиставки та майстер-класи.
3 
1
Коментарі