Ексклюзиви
вівторок, 26 липня 2016 07:55

"Раніше молодь їхала в Донецьк. Тепер — у Дніпро чи в Київ"

Автор: Алла Дейнега
  Місто Покровськ до перейменування називалося Красноармійськом. Там проживали понад 65 тисяч людей, за даними 2013 року. Сюди переїхав Донецький національний технічний університет
Місто Покровськ до перейменування називалося Красноармійськом. Там проживали понад 65 тисяч людей, за даними 2013 року. Сюди переїхав Донецький національний технічний університет

На в'їзді до Покровська Донецької області — хати з побитими шибками. Вікна закладені мішками з піском. До перейменування називався Красноармійськ.

— Я за перейменування. Тільки не на Покровськ. Таке враження, що місто на честь шахти назвали, — фотограф 28-річний Олександр киває на Покровське шахтоуправління. — Назву треба було повертати давню, першу — Гришине. Ну і що, що поруч село таке? Критики жартують, що тоді їздили б за маршрутом Гришине — Гришине.

— Офіційна дата народження міста — 1775 рік, коли почали будівництво Катеринославської залізниці. Виникло як залізничне селище. Побудували депо, станцію, вокзал. Назвали Гришино, — каже історик Сергій Луковенко, 63 роки. Він — член обласної комісії з перейменування. — 1934 року комуністи дали селищу назву Постишево. Потім Постишева розстріляли і стало називатися Красноармійським. 1962-го зробили Красноармійськ і дали статус міста обласного значення. Торік почалася дискусія, як переназвати. Пропонували 18 варіантів. Зокрема — Прокоф'євськ на честь композитора, який тут працював. Хотіли зробити туристичну мекку для його шанувальників. Спершу їдете у Прокоф'євськ, а потім у Сонцівку, де він народився. Та більшість городян проголосували за Покровськ. Я не проти Покровського району, а от місту не пасує. Це місто залізничників, а не шахтарів.

Сергій Луковенко каже, що історією в Покровську цікавляться мало.

— Досі дивляться російські канали. Старші ностальгують за ковбасою по 2,20, а середнє покоління — по Януковичу. Бо при ньому був мир і більші заробітки.

— Я пам'ятаю ще Красно­армійське. Захолусне містечко було. Зараз, порівняно з навколишніми населеними пунктами — це промисловий і культурний центр. За останні роки Покровськ багато здобув. Став чистіший. Маємо промислові підприємства. Он донецькі до нас перебралися — це ж теж про щось говорить? — продовжує Луковенко. — Я місяців три сидів на рюкзаках. Був складений мій наплічник і жінчин. Думали: щойно перший снаряд розірветься, одразу тікаємо. Бог милував. Бомбили сусідню Гродівку і Добропілля. На тому війна у нас і закінчилася, але вікна щодня дрижали. Та хлопчики вистояли.

Розмовляємо на східцях Донецького національного технічного університету. Він переїхав з окупованого Донецька. У Покровську 20 тис. переселенців, за офіційними підрахунками.

"Перепереселенці" — так жартують про себе ті, хто свого часу виїхав із Красноармійська в Донецьк. А після його окупації — повернувся в рідне місто.

— Раніше молодь ­їхала в Донецьк. Тепер — у Дніпро чи в Київ. Коли в Донецьку був референдум, ми навіть не думали, що все так серйозно. Якось дружині її мати телефонує: "Наташа, тікай. У вас такий мітинг. Я по "Росія 24" онлайн-трансляцію дивлюся. Що робиться!" А вона в цей час іде тією вулицею — нічого немає, — каже фотограф Олександр Рижков. — Тут роботи немає. Думаємо переїхати в столицю.

— У нас зазвичай ходять у піцерію. Є два заклади, що продають суші, але вони несмачні. Більшість молоді нікуди не ходить, бо немає грошей. Сидять на лавочках у центрі з телефонами і переписуються у соцмережах, — розповідає дев'ятикласниця Марія. — У Покровську важливо знати, куди не йти, щоб не потрапити в неблагополучний район. Мені треба добре випросити у батьків, щоб погуляти ввечері. Садять на таксі до центру. ­Назад — так само. Приходжу не пізніше дев'ятої. А таксисти менше як за 60 гривень не повезуть.

— Учу мови, займаюся спортом, хоча це й дорого. Спортзал — 250 гривень на місяць. Якщо займатися з тренером — 450. Та краще так, ніж на лавці з насінням, — говорить 17-річна Карина, студентка другого курсу місцевого педагогічного коледжу. Вчить п'ять іноземних мов. Хоче вступати до вузу в Бердянськ або Київ. — Ще повідкривалися модельні школи. Спершу ця мода прийшла до мегаполісів — Києва, Львова. Тепер до нас. За 2,5 місяця навчання беруть 2 тисячі гривень. Батьки вірять, що це окупиться, коли дитина переїде до великого міста.

Будинки в Покровську стоять поміж клумб. У дворах — скульптури з пляшок. Навпроти однієї багатоповерхівки місцеві поставили будку для триногого пса. Прилаштували знак "тут інвалід".

11 міст Донецької, Луганської, Запорізької та Дніпропетровської областей об'їде фестиваль "З країни в Україну" до кінця липня. Першими захід прийняли Покровськ, Костянтинівка і Бахмут на Донеччині. За умовами фестивалю, музиканти безкоштовно виступають у військових частинах. У кожному місті фестиваль організовують силами двох команд — столичної і місцевої. Відбуваються концерти, лекції, фотовиставки та майстер-класи.

Зараз ви читаєте новину «"Раніше молодь їхала в Донецьк. Тепер — у Дніпро чи в Київ"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути