
— Ще коли йшла до 10-го класу знала, що вступатиму в Польщі, — розповідає 18-річна Дарина Олінішевська з Вінниці. — Ми багато говорили з батьками на цю тему. Я страшно боялася тестування. У школі вчилася добре, але коли здавали тестові завдання — завжди губилася і писала їх не більш як на шість балів. Для мене незрозуміле формулювання тих завдань. Бувало, вивчила всі правила, а тестів зробити все рівно не могла.
За рік до початку навчання дівчина записалася на курси польської. Відвідувала безкоштовну мовну школу при костелі.
— Поляки вимагають мінімальних знань мови. За місяць навчання я змогла читати польські вивіски. За два — складала речення, решту часу вдосконалювала граматику. Без знання мови також можна вступити, але на платне, — пояснює. — Вступом за кордон займаються спеціалізовані фірми. За 8 тисяч гривень вони допоможуть зібрати документи, вибрати спеціальність, університет і посприяти поселенню в гуртожиток. Я від цього відмовилася. Зібрати документи можна самому, а інформацію про те, що потрібно — дізнатися на сайтах університетів, — каже Дарина. — Це дешевше і зручніше. Фірма готує до вступу в один чи два університети.
Щоб скласти вступні іспити й тести влітку, дівчина заповнила кілька електронних анкет на сайтах вузів, куди хотіла вступити.
— Є заклади приватні, а є державні, у яких можна вчитися безкоштовно. Я готувалася до варшавських вузів, але водночас подавала документи до університету в Лодзь. Сподівалася на стипендію. Для українських студентів це 2500 євро на семестр. У середньому по 250–300 євро на місяць. За українськими мірками, це — великі гроші. Стипендію призначає польський уряд.
На початку вересня Дарина мала співбесіду скайпом. Вступила на соціологію в державному вузі.
— Найважче було пережити вересень. Усі наші студенти вже вчилися, а в мене ще не було співбесіди. Батьки щодня запитували, вимагали, аби йшла на роботу. З університету подзвонили в середині вересня, а відповідь про зарахування отримала аж наприкінці місяця, — згадує Дарина. — Мені дали гуртожиток. Він відрізняється від наших. Це сучасна кімната з новими меблями й інтернетом. Живемо по двоє. Кухня і зручності — на чотири кімнати. Скрізь чисто, зроблені ремонти. За кімнату щомісяця віддаю 100 євро. Якби знімала квартиру, довелося б платити 250. На харчі щомісяця йде 80–100 Євро. Решту відкладаю на подорожі.
У січні студентка склала першу сесію.
— Викладачі хабарів не беруть, але вимагають знань. Один екзамен перездавала тричі. З другого-третього курсів студенти шукають підробіток. Влаштовуються офіціантами й посудомийниками, тоді в університет ходять за індивідуальною програмою, — пояснює. — Потім довчаються самостійно в бібліотеках. Зате мають можливість мандрувати. На вихідні подорожуємо до Праги, Дрездена. Це дешевше, ніж поїхати додому.
До батьків дівчина приїздить на канікули. За квитки віддає 400 євро.
— Батьки іноді пересилають гроші на картку, — каже. — Вигідно отримати карту поляка і так їхати на навчання, тоді студент має багато пільг. Наприклад, знижку на проживання в гуртожитку та на харчування у студентській їдальні. Раз на місяць дають безкоштовний квиток до музею.
Платне навчання в університетах коштує 1–2 тис. євро за семестр. Українці вивчають переважно логістику, правознавство, соціологію.
Коментарі
1