Грузинка 37-річна Нато Панцулая із селища Єрки Катеринопільського району Черкащини овдовіла торік восени. Її чоловік 36-річний Володимир Вішталенко загинув на заробітках у Києві. На висотній будові зірвався вантажний ліфт. Володимир був у ньому з товаришем.
— Перед этим горем мне в летнюю кухню полно мух налетело,— згадує дружина.— Я еще подумала: откуда их столько, таких больших? И не снилось ничего плохого. Проводила его на заробиткы, как обычно. Кабы знала наперед — никогда б не пустила.
Громадянка Грузії Нато Панцулая торгувала в Києві пиріжками, Володимир працював на будівництві. Коли Нато завагітніла, привіз її у Єрки до батьків. Мав окремий будинок у селищі. Жили у цивільному шлюбі, народили двох дітей. Старшому 5, меншому — 1,5 року. Нато досі не має українського громадянства.
— Я — бєженка, — розповідає. У Єрках її звуть Наташею. — Коли в Абхазії почалася заваруха, довелося втекти в Україну. Володя покорив мене, бо був спокійний і милий. Грузини не такі. Їм жінку побити — нєчєво дєлать. Володя був для мене золотим. Іноді випивав трохи, як усі мужики. У селі роботи не було, їздив по заробітках. Не вийшло оформити шлюб законно. Тепер без чоловіка я нікому не потрібна в цій країні. І в Грузію повернутися не можу. Там удова не має права до кінця життя виходити заміж. У синів українські свідоцтва про народження. Я хочу жити з ними тут.
По смерті Володимира до Нато приїхала з Грузії матір. Допомагає глядіти дітей та вже лаштується додому.
Усі говорять: ти молода, виходь заміж за іншого хлопця. Я кажу: самі виходьте, він же дебіл
— Хату, в якій я лишилася з дітьми, подарували Володі батьки. Я б хотіла, щоб її тепер віддали дітям, самій мені нічого не треба. Кожні три місяці реєструюся в паспортному столі, аби отримати тимчасовий вид на житєльство. Грошей на дітей не получаю. Одержати український паспорт не вдається. Проще було б комусь із родні чоловіка оформити опіку на дітей. Але для цього мені потрібно від них відмовитися. Я ніколи цього не зроблю.
Експертиза підтвердила, що Володимир загинув унаслідок нещасного випадку. Роботодавець нічого родині не виплатив, бо не укладав із працівниками трудової угоди.
— Але ж є свідки. На ліфті не було заграждєнія. Його потім поставили, — зауважує Нато. — Усі говорять: ти молода, виходь заміж за іншого хлопця. Я кажу: самі виходьте, він же дебіл. У мене був хороший, красивий чоловік, не можу його забути.
3 
1
Коментарі
1