— Дихати не було чим, дим проникав у кожну шпарину. Зібрали всі речі й документи. Весь час були "на валізах". Але, слава Богу, обійшлося — температура почала спадати і пішов дощ, — каже 27-річна Анна СИТІНА. Разом із чоловіком Дмитром, 29 років, синами 3-річним Ельдаром і 10-місячним Домініком живе за 50 км від австралійського Сіднея. Минулої осені в країні почалися лісові пожежі. Відтоді вигоріло понад 10 млн га угідь. Загинули щонайменше 27 людей. Рятувальникам удалося локалізувати частину пожежі цього місяця, коли температура повітря трохи спала та пішли дощі.
— Пожежі в Австралії трапляються щороку, — розповідає Анна Ситіна у скайпі. — Але такого, що коїться зараз, не пам'ятають навіть старші люди. Минулий рік був дуже посушливим. Весною температура піднімалася до 49 градусів. З вересня суха погода, палюче сонце і сильний вітер спричиняли займання в лісах та швидке розповсюдження пожеж.
Анна Ситіна родом із Гайсина на Вінниччині. Здобула спеціальність інженера-електрика у Вінницькому політехнічному інституті. До Австралії виїхала після того, як вийшла заміж. Її чоловік працював у цій країні.
— Після весілля чоловік поїхав з України, а я почала збирати документи для оформлення візи. У посольстві сказали, що отримаю її упродовж року. Але на небі зійшлися зірки — за півтора місяця документи були на руках. В Австралії ми з Дмитром одразу почали працювати на кінній фермі. Місце роботи кілька разів міняли. Зараз працюємо на тій, де вирощують близько 60 чистокровних скакових коней. Доглядаю за кобилами і приймаю у них пологи.
Коли пожежі були в розпалі, менеджери господарства почали готувати тварин до евакуації. Біля конюшень стояли траки для перевезення. Найближча до нас пожежа була за дев'ять кілометрів. Вона вийшла з-під контролю перед Новим роком. Три дні горіло дуже сильно, тепер почало згасати. Більш серйозна пожежа локалізувалася за 27 кілометрів від нас. Там палало два тижні. Вогонь гасили з гелікоптерів і великих літаків. Бачила, як вони пролітали над нашим будинком. Не впадати в паніку допомагали новітні технології. Тут у кожного в телефоні встановлена карта "Вогонь біля мене". Додаток постійно оновлюється і показує локації пожеж по всій Австралії.
Родина Ситіних живе в будинку на території ферми. Їхній старший син відвідує дитячий садок.
— Робота цікава, але важка. Коні так і норовили як не вдарити ногою, то вкусити за руку чи ногу. Попри це, працювала на фермі до сьомого місяця вагітності. Декретна відпустка в Австралії дуже коротка. Коли дитині виповнюється три місяці, треба виходити на роботу. Зараз працюю по три години на день. Роблю це тоді, коли чоловік повертається з роботи і залишається з дітьми.
— Життя в Австралії досить дороге, — продовжує Анна. — Ціни на електроенергію найвищі у світі. При мінімальній зарплаті 2900 австралійських доларів (47 тис. грн. — ГПУ) щоквартально люди віддають приблизно 900 доларів (14,5 тис. грн. — ГПУ) за електрику. Плата за садок становить 110 австралійських доларів (1,8 тис. грн. — ГПУ). Але ми подали документи на соціальну допомогу, тому 78 відсотків вартості нам повертає держава.
У період сильних пожеж ми не водили Ельдара в дитячий садок, хоч той і працював. Інших батьків попередили, що будь-якого моменту можуть зателефонувати і попросити забрати дітей.
Уряд та волонтери допомагають постраждалим. Велику увагу приділяють порятунку тварин. Є лікарні для кенгуру та коал. Останніх у пожежах загинуло 8 тисяч. Натомість через пожежі до людських помешкань підбираються плазуни. Деякі з них отруйні. На нашій фермі з'явилося багато змій. Одні з найнебезпечніших — східні коричневі — оселилися в сараї, де тримаємо їжу для коней. Тепер страшно випускати дітей на вулицю. Та й сама, коли виходжу, обдивляюся навкруги.
"Хочу познайомитися з твоїми батьками. Через годину чекайте в гості"
Анна і Дмитро Ситіни побралися наприкінці 2014 року. Познайомилися в інтернеті.
— В Україну Діма прилетів на весілля свого друга, — розповідає Анна Ситіна. — Під час переписки спитав: "Чи є у Гайсині де випити кави?". Через 40 хвилин ми зустрілися. Гуляли у парку, розмовляли й зрозуміли, що маємо багато спільного. В останній день відпустки Діма заявив: "Хочу познайомитися з твоїми батьками. Через годину чекайте в гості". Тоді він сказав, що я йому сподобалася. Наступного дня покинув країну, але ми продовжували спілкуватися. Через місяць Дмитро несподівано приїхав у Гайсин. Зустрів мене із розкішним букетом троянд. За кілька днів запропонував стати його дружиною.
2 
1
Коментарі