"Син покохав жінку, яка його не достойна, — пише Валентина Леонідівна з Рівного. — Її матір все життя гуляла. Мала чотирьох чоловіків. І Тамара така сама. Має дитину від першого чоловіка. Той пішов від неї, бо гуляла. Хлопчика виховує прабабуся. Моїм сином зацікавилася після того, як пригнав з-за кордону машину. Я проти їхнього шлюбу, хоча він уже запропонував їй одружитися".
Листи коментує київський біоенергетик Мирослав Олійник. Дістає з конверта фото. На ньому Ігор — блондин із сережкою у вусі.
— Син одружиться наступного літа. Свою долю розділить із жінкою, чиє ім'я починається на голосну. Теперішню кохану впіймає на зраді. Восени розпочинається важливий етап у його кар'єрі. Варто прийняти запрошення на нове місце роботи.
"Чоловік Іван пішов від мене до іншої жінки, — пише Ірина з Чернігівщини. — Я залишилася з сином, якому зараз 4 роки. Колишній допомагає грошима, але приходить рідко. Я б дуже хотіла, щоб у сина був тато".
Надсилає фото з чоловіком. Ірина в коротких чорних шортах, в Івана на руці водонепроникний годинник, на чолі — сонцезахисні окуляри.
— Не намагайтеся повернути чоловіка в сім'ю. Годі наступати на одні й ті ж граблі. Матеріально допомагатиме, але вихованням сина не цікавитиметься. Вам судилося вийти заміж удруге. Чоловік замінить синові батька. Те, що ви матір, не повинно спиняти ваші бажання створити нову сім'ю. Материнство — ваша перевага.
"Дочці Тетяні 45 років, — пише Володимир Костянтинович із Черкас. — Зараз працює в Італії. Доглядає за літніми людьми, хоча має вищу педагогічну освіту. Матеріально підтримує сина Станіслава. Чоловік дочки зловживав спиртним. 20 років тому розлучилися. Таня досі не знайшла своєї половинки. Хочу знати, яке майбутнє чекає на неї та онука".
Надсилає фото Тетяни й Станіслава. Син схожий на матір — чорнявий, із карими очима.
— Тетяна влаштує особисте життя в Італії. Уже зустрічається з чоловіком, якому стане дружиною. Онук вивчиться, але за спеціальністю працювати не буде. Поїде на роботу за кордон. Там познайомиться та одружиться з українкою.
"Моя мати ненавидить мене, — розповідає в листі Катерина з Хмельниччини. — Скільки себе пам'ятаю, під час сварок казала, що я небажана дитина і не потрібна їй. Зараз мені 22 роки. Закінчую університет. Поки рік житиму в гуртожитку. А далі доведеться повертатися до матері та вітчима. Житла свого не маю, хлопця з квартирою теж не зустріла".
— Не впускайте можливості заявити про себе. Один із викладачів запропонує вам хороший заробіток. Не лінуйтеся. Беріться за проект, який не тільки принесе гроші, але й познайомить із судженим. У село до батьків повертатися не доведеться. Винайматимете квартиру. Понад рік житимете в цивільному шлюбі. Стосунки оформите, коли завагітнієте.
"За своє життя я встиг наламати дров, — пише вінничанин Ігор, 43 роки. — З першою дружиною побралися, коли обом було по 18. Народився син Олежик. У 22 роки Галя дізналася, що я гуляю. Вигнала з дому. Пішов, у чому був. Нічого з одягу забрати не дала. Тесть погрожував, що уб'є за зраду. Мусив переїхати з села. Потім зустрічався з Діаною, поки її чоловік сидів у тюрмі. Мала подати на розлучення, але не встигла. Він попав під амністію. Повернувся й погрожував, що відбере дітей, якщо вона зі мною лишиться. Торік розлучився вп'яте. Дружина пішла від мене до багатшого чоловіка. Підозрюю, що мене прокляла мати. Не хотіла, щоб я на Галі женився. Навіть на весілля до нас не прийшла. Побажала, щоб я кожні п'ять років міняв жінку. Матері давно нема, а її прокляття не дає мені жити".
Біоенергетик дістає з конверта фото Ігоря. Він худий і високий, у малинових шортах і білій майці.
— Більше одружуватися не будете. Стосунки з жінками не заходитимуть далі цивільного шлюбу. Щоб прокляття зняти, сходіть на могилу до матері й попросіть у неї пробачення. У церкві поставте свічку за упокій її душі.
3 
1
Коментарі