— Якби знала, що донька перестане називати мамою, змінила б усе вісім років тому, — каже 29-річна Юлія. Прізвища просить не вказувати.
Юлія живе та працює в Нью-Йорку. Її доньку 8-річну Надію від народження виховували дід і баба. Живуть у селі неподалік Львова.
Розмовляємо скайпом уранці. У Нью-Йорку — вечір. Юлія — білявка, повнувата. Навчалася в медичному університеті ім. Галицького на стоматолога. Завагітніла від Саліма, однокурсника з Туреччини.
— Я була молодою, хотілося розваг і пригод, — продовжує. — Саліма не кохала. Залетіла випадково. Після вечірки пішли на квартиру до друзів ночувати. Там все і сталося. Він не знає, що має доньку. Дізналася, що виграла грін-картку й через півроку можу поїхати на проживання у США. Участь у лотереї взяла за компанію. Заповнила анкету разом із друзями.
Дитину вирішила залишити. Як медик знаю про наслідки після аборту. Батьки — молоді. Їм тоді було по 40. Домовилися, що дитину залишаю на рік, доки не влаштуюся в Америці. Потім заберу. Хотіла дати малечі краще життя.
— Оформила документи, продала деякі особисті речі, щоб зібрати на квиток, — розповідає Юлія. — Доньку народила легко. Вона була схожа на мене. Лише мала чорні очі й волосся, як у батька. За місяць я полетіла у США. Батьки стали опікунами, щоб отримувати соціальні виплати.
— У Нью-Йорку влаштувалася помічником стоматолога у приватну поліклініку. Отримувала 5 доларів за годину. Жила в соціальній квартирі. Не змогла відкласти гроші на квиток додому. Щотижня спілкувалася з батьками, дивилася на доньку. Вона майже завжди спала. Або була не в настрої. Я сказала, що повернуся за донькою, коли добре влаштуюся.
За чотири роки Юлія одружилася з 30-річним Майком Мак Дональдом. Він — бізнесмен. Має українське походження.
— Тоді стосунки з батьками погіршилися, — каже Юлія. — Вони не брали грошей, що надсилала для доньки. Не показували її по скайпу. Ображалися. Щоб не забирати Надю в соціальне житло, мені потрібно було влаштувати особисте життя. Не могла витрачати гроші на поїздки додому.
— 2015-го перед Новим роком ми з Майком прилетіли в Україну. Донька не йшла до мене. Мамою називала бабусю. Батьки відмовилися віддавати мені її. Вона для них — сенс життя. А я можу народити дітей від Майка, казали. Чоловік почав домовлятися з ними. Дав 20 тисяч доларів на розвиток власної справи. За гроші вони підписали документи на виїзд Надії за кордон.
— Дочка їхати відмовилася, — говорить Юлія. — Та ми її обманули. Сказали, що поїдемо на тиждень у Діснейленд і повернемося. У Нью-Йорку їй не сподобалося. Викидає подарунки, нікуди не хоче йти. Щодня плаче й говорить: "Я хочу до мами в Україну". Майк дратується. Прагне спокою, а чує постійний плач чужої дитини. Я запросила російськомовного психолога для дочки. Вона не ходить до школи. Найняла для неї вчителя. Але Надя нічого не сприймає. Я опустила руки. Мені потрібно вирішити, з ким я хочу бути — з дитиною в Україні чи з Майком у США. Думаю, незабаром візьму два квитки до Києва.
3 
1
Коментарі