"В Австралії тих кролів повно — як у нас мишей. Місцеві їх не їдять, навіть відстрілюють, аби не шкодили в полі. Ми як побачили, що тушки на смітник викидають, ледве не зомліли", — розповідає російською луганчанин 28-річний Данило Моринець. Він п"ять разів святкував Великдень за межами України. 2001-го студентом подався за кордон на заробітки.
Із Данилом зустрічаємося на майдані Незалежності. Чоловік у Вербну неділю приїхав до столиці шукати роботи. Сам утримує батька, матір і двох менших сестер.
— В Австралії вісім місяців працював на овочевій фермі поблизу Сіднея. Жив із трьома хлопцями, теж українцями. На Пасху зловили кролів. Одного запекли, з іншого борщу наварили. Овочі брали просто на полі — в таку пору там уже достигає, тепло ж цілий рік. Власник ферми Моріс спочатку гидував куштувати кроля, а коли спробував, то сусідів покликав.
Каже, Великдень в Австралії не сподобався:
— Вулиці прикрашають штучними гірляндами. Навіть яйця сувенірні, несправжні. Пасок не печуть. Заходив до українських емігрантів на гостину. Прийшли по-людськи, взяли з собою пляшку горілки. Вони на нас так дивно подивилися. Відмовилися випити. Тільки пригостили нас морозивом, хоча в сусідній кімнаті стояв накритий стіл, від м"яса ломився.
2003-го Моринець поїхав на заробітки до Англії. Порався біля худоби на фермі.
— Там найкраще святкувати. Господині напередодні печуть шоколадних зайців. Яйця фарбують всією родиною, на кожному пишуть ім"я члена сім"ї. Живих курчат і кролів садять у прикрашені стрічками кошики. Паску святив у православній церкві в Нориджі. Там пряники на великих тарелях лежать, кожен бере по одному і кладе кілька фунтів пожертви.
Через два роки Данило доглядав літнього чоловіка в Римі, виконував хатню роботу, дбав про сад.
— На Страсну п"ятницю італійці зодягаються в білі сорочки, чорні штани й довгі піджаки. Йдуть великою групою до Ватикану, несуть ікони. Співають такими голосами, що мороз по шкірі. На Великдень на площі святого Петра чекають благословіння. Там частують коржиками — на нашу паску, ясно, не схоже, на смак — як перетертий мигдаль із цукром. У Франції (за контрактом працював 2007-го на фермі біля містечка Ромільї-сюрСен. — "ГПУ") до Великодня випікають шоколадні фігурки тварин, персонажів мультиків. У неділю на центральній площі безкоштовно наливають вина.
Восени 2008-го повернувся із США. Втратив там роботу в теплицях в містечку Грінсбург.
— Там Пасха як у кіно: вишиті серветочки, вінки із квітів та яєць на дверях, індичка на столі. Але в гості нікого не запрошують, навіть сусідів — аби не витрачатися. Власник теплиць був мільйонером, але трьох своїх дітей і жінку одягав на розпродажах у жахливе шмаття.
Нової роботи за кордоном Данило не знайшов.
— Поїхав би в Ізраїль — я там 1998-го перший Великдень за кордоном святкував. Але тітка, батькова сестра, нічого запропонувати не може. В Ізраїлі на Пасху найбільше вражає тиша. Натовп іде до Голгофи всю ніч. В оливовому саду, де молився Ісус, з невеликих фонтанів поміж старих дерев п"ють воду. А коли доходять до святого місця на вершині — всі замовкають.
3 
1
Коментарі
1