17-річна Аня зараз живе у приймальнику для неповнолітніх у Києві, на Куренівці. Два місяці тому в Москві її змушували займатися проституцією.
В ігровій кімнаті під стелею висять повітряні кульки з написом "Фокстрот". З нагоди Дня рятівника бізнесмени влаштували тут дітям солодкий стіл. 15-річний Родіон Пащенко зав"язує на шиї Ані білу кульку. Хлопець жив у Москві без документів кілька місяців.
— Родік, розв"яжи, — просить Аня. — Влітку моїй бабці прийшов лист від тітки Іри, яка п"ять років тому поїхала до Москви і зникла, — розповідає (не вимовляє літери "л" — каже "в"). — Тітка писала, що жива, просила вислати її паспорт. Я відписала їй, надіслала своє фото. Невдовзі подруга повідомила, що якась Олена знайшла у Москві для мене роботу — в ресторані. Я ж учуся в кулінарному училищі на кондитера. Обіцяли мені десять тисяч рублів ($385. — "ГПУ"). У Дніпропетровську я перебирала на заводі арахіс. За 30-кілограмовий мішок платили п"ять гривень. За день перебирала п"ять-шість мішків. На місяць мала 500–600 гривень. То я зібрала речі й поїхала. Хлопцеві Саші збрехала, що їду на практику в Крим. Просила, щоб переказав бабці.
Родіон ставить на DVD-програвач диск із мультиком про Тома і Джеррі.
— 15 серпня я поїхала з подругою Інною до Москви, — продовжує Аня. — Нас зустріли Оксана й Віталік, років по 25. На таксі відвезли на вулицю Живописну, біля станції метро Щукінська. У двокімнатній квартирі жило ще п"ятеро дівчат, усі з Дніпропетровська. Спали на матрацах на підлозі. Їли чіпси, ковбасу, шоколад, фрукти. На гарну білизну Оксана давала гроші, а потім вираховувала із зарплатні.
Аня зітхає, дивиться на долоні.
Обіцяли мені десять тисяч рублів
— Замовляли дівчат одні діди. Збоченці якісь — за волосся тягали, пальцями усюди тикали. За дві години платили дві з половиною тисячі рублів ($100. — "ГПУ"), за ніч — дев"ять тисяч ($350. — "ГПУ"). Якщо клієнт постійно замовляв ту саму дівчину, вона отримувала половину. Якщо клієнт новий — третину.
До кімнати заходить огрядна жінка-міліціонер. Трохи слухає Аню, а тоді відчиняє вікно, щоб провітрити.
— Першому клієнтові я все розповіла, розплакалася, — веде далі Аня. — Він дав мені грошей і відпустив. Коли ловила на вулиці таксі, зупинилася міліцейська машина. Я їм усе розповіла.
Каже, що має в Дніпропетровську бабу, діда та двох зведених сестричок — 12-річну Настю та 10-річну Катю.
— Батько живе в Луганській області, не пам"ятаю його. А маму вбив вітчим, татарин.
У приміщенні тепло, Аня — у футболці. Під лівим ліктем у неї десять поздовжніх і поперечних шрамів.
— Хотіла вкоротити собі віку, — прикриває шрами правою долонею. — Вітчим прийшов п"яний з роботи. Пішов у кімнату до мами... А тоді відвів мене до своєї матері, баби Наді. Я почула: "Я убив Лариску". Маму знайшли школярі у смітнику біля школи. На шиї в неї були синці, але написали, що причина смерті невідома.
Вихователька, капітан міліції Ольга Селютіна заводить дівчинку з рожевим бантом і блідого хлопчика, Рому. Родіон дивиться телевізор, качаючись на підлозі.
— А ти завтра їдеш! — каже йому.
— Додому, до хати, до рідної мати, — декламує Родіон, батьки якого живуть у Первомайську на Дніпропетровщині.
— Спочатку до Луганська, у притулок, — поправляє вихователька.
— Рідним уже дзвонила? — цікавлюся в Ані.
— Ні, боюся, — зізнається. — А про Інку, з якою їхала до Москви, нічого не знаю.
3 
1
Коментарі