![Киянин Петро Беркут із синами Яном-Адамом і Назаром (попереду). У матері дітей Ірини після других пологів стався інсульт. Вона померла у лікарні. Петро отримує тисячу гривень пенсії у зв’язку з утратою годувальника](https://static.gazeta.ua/img/cache/gallery/468/468000_1_w_300.jpg?v=0)
— Був одружений чотири рази. Тепер шукаю собі п'яту дружину, — каже киянин 54-річний Петро Беркут. Овдовів два роки тому. Сам виховує двох синів — 6-річного Яна-Адама і Назара, 2 роки.
З Петром зустрічаємося в його будинку на вул. Миронівській у Солом'янському районі столиці. Дзвоника на дверях немає. Стукаю у шибку. Господар відчиняє за 5 хв. Він оперезався фартухом.
— А я саме стірку затіяв, — Петро запрошує в дім.
Біжить у ванну. На мотузці над пожовтілою ванною розвішує дитячі піжами, майки та панчохи.
— З першою дружиною Ольгою познайомився в Запоріжжі, — Петро витирає руки рушником. Ставить на плиту чайник. — Два рази в неї викидні були. Лікарі обстежили її і порадили поїхати в київський Охматдит. Я поїхав першим, щоб знайти роботу й житло. Влаштувався монтажником на Корчуватський комбінат будівельних матеріалів. За два роки назбирав грошей, отримав кімнату в гуртожитку. Поїхав за дружиною. Вона зустріла мене на вокзалі. Як побачила, заплакала і сказала: "Я тобі ізмінила. Пробач. По дурості переспала з багатим дядьком". Я їй простив. Сам себе винним почував, що два роки жив в іншому місті. Вранці почав говорити їй про переїзд. Вона сказала: "Я нікуди з тобою не поїду. Не хочу мати від тебе дітей".
Ян та Назар дивляться мультфільм про Губку Боба. Просять чогось поїсти. Батько приносить їм персиковий сік і шоколадку.
— З другою дружиною Лідкою познайомився на роботі, коли святкували Новий рік. На другий день вона прийшла до мене в гуртожиток та сказала: "Давай попробуємо зійтися. Може, в нас шось получиться". Я її спитав: "А дітей мені народиш?". Вона відповіла: "А чому б і ні". Ліда була одружена. Коли розійшлася з чоловіком, завагітніла від якогось солдатіка. Народила доньку. Після одруження я дівчинку вдочерив. Її записали на моє ім'я. За рік у Ліди виявили туберкульоз і порадили чотири роки не народжувати. Вона тоді казала, щоб шукав собі іншу. Та я її заспокоював: "Я почекаю. Вилікуєшся, і заведемо собі діток". Ліда завагітніла через дев'ять років. Тоді якраз літо було. Вона поїхала до своєї матері у Черкаську область. На другий день дружину в лікарню забрали й почистили. Потім дізнався, що вона в матері відрами таскала воду на город. Якби справді про дитину думала, не робила б цього. Після розлучення почала налаштовувати проти мене доньку. Розповіла, що я нерідний батько. Дівчинка тиждень плакала, бо дев'ять років називала мене татом.
Залишив колишній дружині двокімнатну квартиру на Троєщині.
— Два роки жив сам, а потім дав оголошення в газету: "Познайомлюся з жінкою для створення родини і народження дітей". Через тиждень мені написала киянка Анна. Зустрілися з нею біля пам'ятника Шевченку. Вона першим ділом сказала: "Хочу дітей". Але поставила умову: перед тим, як робити дітей, ми маємо розписатися. Від першого шлюбу вона мала дорослого сина. Він жив із бабусею та дідусем, а ми з Анною — в її однокімнатній квартирі. За п'ять років спільного життя дітьми не розжилися. А тоді до нас переїхав її син. Бабуся й дідусь померли, його батько сказав: "Звільняй квартиру. Я буду її продавати". В однокімнатці жити з ним було неможливо. Він постійно приводив друзів або дівчат. Не міг і слова йому проти сказати. Бо був більший за мене в два рази.
Подав на розлучення та знову почав давати оголошення в газету.
— Іра відповіла першою. Вона запросила мене в цю хату. Через місяць завагітніла. Перші пологи пройшли нормально. А за два тижні до народження другого сина в неї почав сильно боліти живіт. У лікарні сказали, треба витягувати дитину, бо їй не вистачає повітря. Операція тривала 20 хвилин. За цей час в Іри стався інсульт. Вона два тижні пролежала в лікарні й померла.
Старшого сина Петро обіймає за плечі, молодшого гладить по голові.
— Старший зразу почав питати, де мама. Я сказав, що вона полетіла на небо. Тепер, коли бачить у небі літак, каже: "О, наша мама полетіла".
Петро Беркут отримує 480 грн на молодшого сина. Також має 1 тис. грн пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
— Працювати не можу, бо діти хворіють. На всьому економимо. Батьки покійної дружини після її смерті сказали: "Ми будемо дітям каждий місяць по 300 гривень давать". Та ті гроші бачили лише два рази.
Коментарі
1