6-річний Олександр Кревінс позавчора закінчив екстерном 5-й клас школи N13 у Севастополі. Навчання почав у вересні. За 3,5 місяця засвоїв п"ятирічну програму молодшої школи. Хлопчик читає і говорить п"ятьма мовами: англійською, німецькою, французькою, іспанською та російською. Нині вчить латиську й українську.
— Сашко міг би скласти іспити і за шостий клас. Але ми вирішили не дратувати вчителів, — каже 53-річний батько Володимир Кревінс. — Із такими темпами він закінчить школу за три роки, потім вивчиться в кількох університетах. Сашко звичайна непосидюча дитина. Він не говорить розумними фразами і не дискутує на філософські теми. Він просто уміє вчитися. Любить відповідати, стоячи на голові. А під час останнього іспиту в школі присів навпочіпки перед дошкою, потім узагалі розсівся на підлозі.
Хлопчик у школі ходить тільки на уроки музики. На решті занять не сидить.
— Каже, в школі вчитися не хоче, бо тут нудно, — розповідає завуч школи 42-річна Вікторія Білобров. — Він товариський, із дітьми швидко сходиться. Своєї відмінності від інших не усвідомлює. Та й різниться від них лише обсягом знань. Усе, що знає, — заслуга батьків. Вони займалися з ним із дитинства. Тато розробив спеціальну навчальну програму на основі шкільної. Що то за система — він нікому не розповідає.
Володимир Кревінс свою програму називає "Університет".
— Вона ще до революції діяла в деяких гімназіях та у всіх кадетських корпусах Російської імперії. Тодішні дворяни, з яких вийшло чимало письменників і науковців, так навчалися. Потім її забули. А мені про неї розказав дід, який був поміщиком і служив у царській армії артилеристом. Закінчив Перший Миколаївський кадетський корпус у Петербурзі. Дід прожив 101 рік.
Володимир Кревінс адаптував сучасну шкільну програму освіти до тієї дореволюційної методики викладання. Її вдосконаленням займається вже майже 30 років.
Канікул чи вихідних малий не має
— Не знаю, які вороги людства попрацювали над сьогоднішньою шкільною освітою. Вона настільки урізана та розтягнута, що відбиває в дітей бажання вчитися. Не розкриває їхній потенціал. Мою систему "Університет" можна впровадити в українських і будь-яких інших школах світу. Але вона динамічна і не всі діти за нею встигатимуть. Методика не передбачає насильного заштовхування знань у мізки. Має бути здоровий інтерес до нового.
У Володимира четверо дітей. Троє старших теж навчалися за цією методикою і закінчували школу екстерном. Олександр почав займатися із 3,5 року. Через два місяці читав російською. Канікул чи вихідних малий не має.
— Він не помічає, коли вчиться, а коли ні. Тому не стомлюється. Жодних надзвичайних здібностей чи схильностей до наук він, як і решта моїх дітей, не має. Просто розкриваю те, що в ньому заклала природа.
У чому унікальність методики та як проходить навчання, Володимир не зізнається. Каже лише, що нова інформація часто подається у формі ребусів. А навчальний процес має певні правила. Наприклад, Олександр може сперечатися із татом тільки на наукові теми. У решті — має слухатися.
Чоловік навчає і чужих дітей. Цим частково заробляє на життя. Планує побудувати свою школу, шукає спонсорів.
— Якось хлопчика напівараба-напів-росіянина навчив читати за два дні. Іншого — за день.
Інші діти Володимира вже дорослі. Прийомний син 33-річний Андрій працює фельдшером у Німеччині. Одружений і має дитину.
— Він має два радянські дипломи: економіста та психолога. Але там за цими спеціальностями роботу не знайшов. Моя 28-річна донька Аня живе в Ризі, працює в банку на якійсь керівній посаді. Молодша донька Катя вчиться на першому курсі в Москві на фінансиста. Працює помічником бухгалтера. Їй усього шістнадцять.
Мати Олександра Людмила — домогосподарка. Вона підтримує домашню освіту дітей. Коли ми розмовляли із Володимиром, вона їздила у справах до Сімферополя.
— Я ж не знайшов кохану десь на вулиці. Є певне коло людей, які навчають дітей за цією програмою, мають спільні інтереси та погляди. Моя дружина входить до цього кола.
3 
1
Коментарі