6 травня 11-річному Миколі Бондарю з села Мізяківська Слобідка Калинівського району Вінниччини робили перев"язку в обласному Опіковому центрі. 27 квітня хлопець вивів тільну корову з палаючого сараю й обпік обличчя, вухо та кисті рук. Друга корова, яка була в стайні, згоріла живцем.
До лікарні Миколу повезли його батьки Наталія та Володимир. Зустрічаємося там. У хлопця забинтовані руки й обличчя з прорізами для рота та очей. На голові — кепка. На нього оглядаються перехожі. Наталя Миколаївна не дозволяє фотографувати сина.
— Залиште нас у спокої. Таку біду маємо у хаті. Піду в прокуратуру, як будете нас зачіпати.
Володимир працює у місцевому господарстві трактористом, Наталія — дояркою. Мають ще 12-річну Марію, на рік молодшу Тетяну та 6-літнього Володимира. Їдемо у село.
Діти на подвір"ї розбирають обгорілі балки та стовпчики на місці згорілого сараю. Розхитують їх руками, хочуть викорчувати із землі. Лопатою згортають вугляки. Марія викидає вилами гній. У дітей забруднені сажею обличчя, руки та одяг. Кажуть, вирішили розібрати сарай, поки батьки повезли Колю до лікарні.
— Поки хлів новий построїмо, коровка Мазунка в баби Дуні ночує, — розповідає Марія. — Зірка, яка загинула, тоже була з телям. У неї шкура згоріла. Як її доставали з-під обвуглених балок, бичок ще був живий, а потім одразу помер. Похоронили його тамо, — показує місце за обійстям. — А корову дорізали. М"ясо людям пороздавали, все одно ми його не їмо. Не любимо.
Сарай загорівся, коли батьки пасли колгоспних овець. Удома були Микола з Володею.
— Тліло сміття, яке мама раніше палила, — розповідає дівчина. — Вітер зірвався. Сарай був обставлений кукурудзинням. Іскра впала і спалахнуло. Коля влетів у хлів, коли вже криша горіла. Встиг відв"язати одну корову. Мама каже, як родиться теличка, то оставимо собі.
М"ясо людям пороздавали
Приїжджає тітка Катерина, сестра Володимира Бондаря. Каже, племінники працьовиті:
— Маша встане у півп"ятої ранку і корову видоє, бо мати на дойку спішить у колгосп, що в сусідньому селі. Й хлопці молодці.
Діти соромливо опускають очі.
— Я цеї весни сама посадила картошку, цибулю, часник і кукурудзу, — хвалиться Марія. — Квітів насадила. Помагав Коля. А ще він любить дрова рубати.
Напроти згорілого хліва лежить купа дров. Ними опалюють будинок.
— Після пожару варимо їсти на плиті з газовим балоном. Бо раніше вуличною плитою пользувалися, дровами розпалювали. Тепер боїмося, — пояснює дівчина. — Коли батьки на роботі, сама варю.
У селі кажуть, Бондарі — бідна, але роботяща сім"я.
— Самі на ноги ставали. Три роки як помер їхній середущий син Андрій. Тоді було 6 років йому, інвалідом дитинства був, — розповідає секретар сільради Любов Мусієнко, 40 років. — Райдержадміністрація обіцяє дати на лікування Миколі 200 гривень.
3 
1
Коментарі