Ребров нездатний виправити невдалі результати збірної

Тренер має це визнати

Напередодні старту збірної України у відбірковому турнірі Кубка світу я переглядав уболівальницькі форуми й помітив одну важливу деталь – ­загальну зневіру. Фанати не вірили в команду тренера ­Сергія Реброва ще до гри й мали підстави так думати. ­Результати вересневих поєдинків це підтвердили: "домашня" поразка від Франції – 0:2 та нічия в Баку з Азербайджаном – 1:1.

 

Збірна України мала різні часи й різних наставників. Однак таку колективну впевненість, що яскравої гри не буде, я зустрів уперше. Зі збірною Франції треба було уникнути помилок у захисті. Це не вдалося. Зі збірною Азербайджану, яка після Ісландії (програли в Рейк'явіку – 0:5. – Країна) ледь стояла на ногах, варто було зіграти як завгодно, але тільки не академічно. І що ми побачили? Весь перший тайм Україна перекочувала м'яч, грала повільно, ніби кожен футболіст вийшов на поле з однією думкою: як би не помилитися. Колективу на полі немає: одні намагаються активно грати через фланги, інші проривають центр через короткі передачі. Плану на гру немає. Є сподівання на випадок.

У матчі з французами план був лише до 10-ї хвилини, коли стався перший гол. Далі він щез і знову народився в другому таймі, коли виникли дві поспіль нагоди зрівняти рахунок. Після другого пропущеного голу інтрига зникла остаточно.

Наші не проявили ні наполегливості, ні спортивного нахабства, ні мужності, аби переламати цю гру. Поплив­ли за течією. Після гри з віцечемпіонами світу я сказав собі, що з таким характером на Кубку світу нема чого робити. Після матчу з Азербайджаном повторив те саме тільки з акцентом на майстерність. У цих двох матчах українські футболісти навіть не намагалися пресингувати суперника.

Не думаю, що гравці бояться помилитись і потім отримати критику від тренера. Це смішно – багато хлопців грає в Європі, витримує жорстку конкурентну боротьбу. Навряд чи вони знітяться у збірній. Інша річ, що майстерність виконавців із чемпіонату України, яких теж достатньо в збірній, украй низька. Складається враження, що вони не тягнуться за відомими майстрами з чемпіонатів Англії чи Франції, а навпаки – понижують іменитих збірників до свого рівня. Об'єднати їх, поставити колективну гру поки що не вдається. Було схоже, ніби за 2 години до матчу хлопці вперше зібралися й ледве встигли познайомитися.

Іще одне враження: тренер не може правильно визначити основний склад. Преса розкрутила Івана Калюжного до рівня Дженнаро Гаттузо (чемпіон світу-2006 у складі збірної Італії, один із найкращих півзахисників оборонного плану свого часу. – Країна), але матч із Францією розставив усі крапки над "і". Нападники нібито й різнопланові, але геть не забивні. Але це все деталі.

Головна біда – немає колективу й не видно світла в кінці тунелю. Минула Ліга націй, почався відбір на Кубок світу, а покращення гри немає. І немає давно – з відбору на минуле Євро. Тоді ще вірилося, що от-от – і хлопців прорве. Але минав час, а гра не з'являлася. Я розгублений, бо не чекав такого. Бо Сергій Ребров мав успіхи майже в усіх клубах, з якими працював. Фіаско зі збірною неочікуване й від того ще більш болюче. Якби був бодай якийсь натяк на перспективу, на гру, було би легше. А тепер усе пофарбовано в чорні й сірі тони.

Якщо нічого не зміниться, то можемо навіть не посісти другого місця (воно дає право продовжити боротьбу за вихід до фінальної частини Кубка світу в березневих матчах плейофф. – Країна). Комусь треба набратися мужності та змінити ситуацію. Або футболісти мають сказати собі "досить" і почати грати, або тренер повинен визнати відсутність впливу на підопічних і свою нездатність виправити становище. Затягування часу може стати фатальним.

Наша країна змучена війною. Нині занадто багато горя. Але для футболістів створено всі умови – грай і показуй результат. Не треба боятися, що тебе мобілізують, можна виїхати за кордон. У цій ситуації збірна не може кілька років поспіль шукати свою гру й засмучувати вболівальників. Вони точно на таке не заслуговують.

×