Вечорами корейці п"ють. Дуже багато, більше за нас. Найпопулярніший напій - соумєк. Це суміш 20-градусної горілки - соджю й пива - мєкчю. Після заходу сонця в барах збираються великі компанії та грають в алкогольні ігри. Наприклад, у три-шість-дев"ять. Перший учасник каже "один", його сусід - "два", а наступний замість "три" мусить плеснути в долоні. І так до 33. Якщо збиваєшся, випиваєш штрафну - склянку соджю або мєкчю. Після такого тверезим не лишається ніхто - всі просто випливають із-за столу.
Якось ми їздили на подібну вечірку за місто. На підлогу сідають чоловік із 60. Усі діляться на два кола і грають у цю гру. Після того два найп"яніші "чемпіони" змагаються між собою.
Культурно попивати вино не заведено. Корейцям це нудно. Буває, запросять тебе в компанію, поставлять на дошці три чарки соджю, а під ними три келихи пива. Дошка перевертається, і чарки падають у пиво. Ти маєш взяти келих, стукнути об стіл і випити цю суміш. "За знайомство!"
Корейці люблять великі компанії. У вузькому сімейному колі збираються двічі на рік: із батьками на свято врожаю Чусок і з бабусями-дідусями на Різдво. Більшість корейців - християни-протестанти.
Жителі Сеула часто ходять у гори - місто оточене ними. Я піднімалася на То Бун Сан. Поруч із нами йшли десятки подружніх пар років 40-50. Опиняємось на вершині, а там на великих каменях сидять дідусі-бабусі та п"ють соджю. Один уже лежить, інший співає. Я подумала: як вони повертатимуться додому? Виявляється, за тими, хто не може спуститися, прилітає вертоліт.
Ще один спосіб провести час - заняття спортом. Чоловіки віддають перевагу боротьбі, дівчата - фігурному катанню. Спортзали доступніші, ніж у нас. Місяць на хорошому майданчику можна тренуватися за 30-40 доларів.
"Коли не маю грошей і хочу цікаво провести час, то йду в бібліотеку", - каже знайома студентка. Розміри їхніх бібліотек вражають. А всередині можна залишатися хоч цілу ніч: читати, сидіти в інтернеті, дивитися фільми.
Якось із нашого гуртожитку вигнали кількох хлопців, і вони подалися в чім чі бан. Це щось подібне до клубу, в якому теж дозволяють переночувати. Вхід - 5000 вон, тобто 5 доларів. На першому поверсі працює сауна, на другому можна їсти, спати, дивитися телевізор. Ніхто нікого не виганяє, гості самі вирішують, коли піти - через кілька годин чи днів. Але якщо вже вийшов назовні, то плати знову, щоб зайти ще раз.
Ледь не в кожному кварталі Сеула є пісі-бан - DVD-салон, де показують еротичні фільми. І якщо практично всюди встановлено відеоспостереження - у магазинах, гуртожитках, на вулицях, то в пісі-банах камер немає - роби, що хочеш. А за декілька метрів завжди дешевий мотель.
До 30 років корейці можуть не мати особистого життя, зате про одруження думають серйозно - як хлопці, так і дівчата. Мій 27-річний знайомий каже: "Зараз не можу дозволити собі мати дівчину". За все життя в нього була одна подруга, зустрічалися вони не більш як рік. І він не один такий. Старший син у сім"ї мусить забезпечувати батьків, а на дівчину часто не вистачає ні грошей, ані часу.
Але якщо ти без пари, тебе зведуть з кимось із друзів. "Немає хлопця? А мій брат має друга без подруги. У суботу вечеряємо". Зустрінуться, вип"ють. Якщо сподобаються одне одному, то будуть зустрічатися.
Визначити вік корейців неможливо. До 40 всі кореянки виглядають, як студентки. А потім різко старіють, буквально за кілька років. Жінок після 40 називають аджюма - бабуся.
Найпоширеніший подарунок на 18-річчя - пластична операція. Для того, щоб обличчя не було таким круглим, підпилюють вилиці. А ще розширюють розріз очей. Дівчина із сусідньої кімнати в гуртожитку підрізала верхню повіку. Деякі роблять ніс із горбинкою. Словом, намагаються бути схожими на європейців. Серед студентів модно зустрічатися з європейцями, хоча більшість батьків проти таких стосунків.
Корейці замкнені. Розмовляють із тобою, усміхаються, а в голові фіксують якісь недоліки чи порушення в роботі й мотають на вус. Крім того, вони злопам"ятні й вимогливі. Начальство начебто заплющує очі на твої помилки, а потім в один момент заявляє: "Тебе звільнено". І ледь не до хвилини розписує, коли ти спізнився й коли зробив щось не так.
Дуже люблять Францію. Так і не зрозуміла чому. Про Україну знають тільки те, що звідси брати Клички й Андрій Шевченко. Шаленіють від Руслани Лижичко: вважають красунею, музичні крамниці завалені її дисками. Усі слухають "Дикі танці". Минулої осені Руслана давала в Сеулі концерт.
Їжа
Я очікувала, що корейці - нація собакоїдів, тому одразу запитала знайому: "Собак їсте?"
- Навіщо? У нас курятина є, - здивувалася вона.
Корейці їдять переважно рис і макарони. Налягають на морепродукти. А з хлібом справжня біда: на смак він прісний, наче штучний, та ще й знайти його в крамницях важко. У торти додають прошарок солодкої картоплі - гидота. А пиво обов"язково закушують чимось гострим, щоб більше хотілося пити.
Гроші
Місцеві майже завжди розраховуються картками. Готівку можна отримати лише в банках, які працюють у будні. Іноземну валюту в Сеулі обмінюють тільки на одній вулиці. Усі іноземці сунуть туди.
Практично на всіх товарах на упаковці вказано фіксовану ціну. Тому за покупку в магазині в центрі міста чи на околиці платиш однаково. Дуже зручно.
Одяг
Жінки за 40 люблять короткі штани й чоботи. Дівчата можуть носити до непристойності короткі спідниці, але при цьому не вдягнуть майки з відкритим декольте - це вважають вульгарним. Ноги - будь ласка, груди й плечі - табу.
Транспорт
В автобуси заходять через турнікети. Проїзд оплачують карткою, тому зайців немає. Важливо "пікнути" карткою ще й при виході, інакше система вважатиме, що ти досі їдеш, і рахуватиме проїзд до кінцевої. На зупинках пасажири змушені вискакувати практично на ходу - водіям платять за кількість намотаних кіл, тому вони стоять лічені секунди.
На метро можна дістатися навіть за місто. Проїзд коштує тисячу вон, тобто $1. Якось ми з подружкою зібралися в музей на неподалік від Сеула - у місті І Чон. Але коли купували квитки, переплутали назву й вибрали в меню станцію Ін Чон. Це зовсім інше містечко, аж біля моря. Замість п"яти зупинок проїхали 30 - вийти можна лише на тій, що вказана на квитку.
3 
1
Коментарі