10 дивних місць, де ночували музиканти Ярина Квітка і Володимир Муляр
1. Стамбул, 2010 рік. Склад будівельних матеріалів. Лив дощ. Ми заховалися під навісом перед величезною будівлею. Звідти вибіг чоловік і запросив усередину. Склад належав фабриці з виробництва шкарпеток. Нас нагодували булочками, напоїли чаєм. У подарунок дали 10 пар своєї продукції. Прийшов заступник директора, запропонував у нього заночувати. Володя відмовився, бо в нього засмерділося взуття. Сказав: "Я не зможу роззутися у домі працівника шкарпеткової фабрики".
Від'їхали півкілометра і натрапили на завод, біля якого валялися панелі, щебінь. Підійшли до вагончика з охороною. Запитали, чи можна намет поставити. Охоронець каже: "Який намет! Ми зараз поїдемо, а ви будете тут жити і охороняти склад". Дали ключі, показали, де гріти воду на чай. Не лишили ні зброї, ні номерів телефонів. Ми розляглися на ліжку, цілу ніч дивилися турецькі серіали, щоб не заснути. Зранку охоронець приїхав із начальством. Познайомилися, ми навіть заспівали їм. Дали нам булок, кукурудзи.
2. Квартира полісмена. Стамбул дуже великий. 20 кілометрів їхали його азійською частиною від протоки Босфор. На кільцевій розв'язці побачили кілька дерев і травичку. Вирішили стати. Підходить полісмен років 30. "Ходімо до мене, я поряд живу". Прийшли на останній поверх 4-поверхівки. Він запропонував кімнату своєї сестри. Ми розклали на підлозі каремати, спальники. Господар пішов у душ, повертається в трусах. Подивився наші паспорти. "То що – групсекс?" Ми: ні, ні. Він говорить: "Вова – ні, я і Ярина – так". Коли сказали, що йдемо геть, розлютився. Потім вибачався, просив залишитися. Надворі ляснув Ярину щосили по дупі. Ми доїхали до наступної розв'язки і поставили намет там.
3. Оранжерея. За Стамбулом вздовж узбережжя Мармурового моря – суцільні поселення. Важко знайти місце для ночівлі. У темряві підійшли до чоловіків, що поралися біля двоповерхівки. Вони запросили нас до відкритої оранжереї, де вирощували квіти у вазонах і дерева на продаж. Поставили намет між горшками. Зранку нас розбудили й нагодували чаєм, хлібом, маслом, медом, джемом.
4. Західна Туреччина, місто Ялова, 2010 рік. Ресторан. На виїзді біля заправки не дозволили стати. Нас запросив власник дорогого ресторану, розташованого неподалік. Відсунув рояль на веранді. Прибиральниця помила білу плитку для нашого брудного намету. Через нас ходять клієнти, а ми розкладаємося. Власник сам колись подорожував. За чаєм проговорили до півночі. Лише раз він перервався на намаз, коли заспівав із мечеті муедзин. У ресторані була кімнатка, де чоловіки могли помолитися. Зранку вмовляв не їхати, бо хотів о десятій приготувати фірмовий сніданок. Ми прокинулися о шостій і помандрували далі.
5. Румунія, 2010 рік. Овеча ферма.
Тоді доїли овець. Ми поставили шатро на території ферми в полі. Хлопці принесли молока, бринзи, розпалили вогнище. На ранок зробили екскурсію фермою. Спілкувалися на пальцях. Показали, як роблять бринзу. Щодня її миють і підсушують. Дали нам 3 кілограми з собою. Кілограм зіпсувався – була спека, і ми не встигли з'їсти.
6. Болгарія, Софія, 2010 рік. Кемпінг на в'їзді до столиці. За місце заплатили 10 доларів з людини. Душ – із клопами, в огорожі – дірка, через яку пролазять чужі. Цілу ніч далекобійники водили кемпінгом повій, яких знімали неподалік, на кільцевій дорозі.
7. Село Рожнів Косівського району Прикарпаття, 2011 рік. Клуб.
Нас зустрів колектив "Веселі рожнівчани". Знали, що збираємо пісні. Співали нам до вечора. Запропонували переночувати у клубі. Можна було зарядити телефони, були чайник, вода. Зранку, о восьмій, збудила жінка, завклубу. Ми подякували і зібралися їхати. "Ні, ні! Зараз поснідаємо". Виставила на стіл вареники, сало, огірки, помідори, грибочки. Стіл розташували посеред сцени. Прибіг якийсь дядько Василь із пляшкою коньяку. Ми відмовлялися пити, бо на велосипедах. На нас образилися. Ми випили пляшку, об'їлися. Їхали напідпитку в страшну спеку.
8. Черкащина, Холодний Яр, 2011 рік. Приїхали до Мотронинського монастиря (село Мельники, Чигиринського району. – "Країна") приблизно о десятій вечора. Стали в полі. Давай палити скошене сіно, щоб розігнати комарів, та це не допомагало. На цьому місці часто відбувалися бої. Під час жовтневої революції більшовики напали на монастир, повбивали монахів. Місце енергетично важке. Ярині наснилося, ніби летить у чорну бездонну яму, а навколо – кров. Уві сні гукала маму. О третій ночі в монастирі почали бити дзвони. Зранку дізналися, що це виносили плащаницю Божої Матері. Ярина прокинулася розбита, ніби у пеклі побувала.
9. Австрія, Альпи, 2012 рік. Місто Ашпанг-Маркт, вокзал. У сезон дощів приїхали з велосипедами поїздом у невеличке містечко в горах. Черговий по вокзалу дозволив заночувати в залі очікування. Постелили на підлогу каремати, спальники. Прокинулися о шостій через те, що оголосили перший поїзд.
10. Північна Білорусь, 2013 рік. Город. Селяни дозволили поставити намет на своєму городі. Був випускний вечір. Президент Лукашенко оголосив його днем тверезості. У магазинах висіли оголошення, що алкоголю не продають. Ми спали через дорогу від клубу. Всю ніч волала дискотека, а п'яні малолєтки співали блатняк: "Аттестат в крови, по боках конвой, а меня ведут под сирены вой". Порозходилися, тільки коли півні почали кукурікати.
3 
1
Коментарі