Довго вмовляла дочку поїхати зі мною до Америки. У гості до моїх друзів. Нарешті вона погоджується частину студентських канікул провести у Нью-Йорку. Весь час пропадає в книжкових супермаркетах. Бо ходити вулицями їй нецікаво. Отож, щоб охопити поглядом усе місто одразу, йдемо на Емпайр-стейт-білдінг на Манхеттені. Вирішуємо піднятися на 86-й поверх - бо це на кілька десятків доларів дешевше, ніж оглядовий майданчик на 102-му. Купуємо квитки. Стаємо в чергу. Великий чорношкірий секьюріті знімає з доччиної шиї прикрасу. Довго дивиться на неї, крутить у руці, потім запитує: що це? Вона відповідає англійською:
- Наконечник стріли від арбалету, сер.
Секьюріті починає вивчати на моніторі "рентгенівського" пристрою зміст доччиного рюкзака. Наказує викласти речі на стіл. Поміж книжок опиняються старі напівіржаві плоскогубці й моток дроту.
Наконечник стріли від арбалету, сер
- Вот із? - запитує він своєю рідною мовою.
- Плоскогубці, - відповідає дочка своєю. Лізти у словник шукати, як то буде англійською, нема часу.
Секьюріті мовчки кладе скарб у коробочку й пояснює: заберете її у камері схову після екскурсії.
- Вони могли тебе й за терористку прийняти, - кажу доньці. - Навіщо тягаєш оце залізяччя із собою?
- Про всяк випадок. Мало що…
Наступного дня їдемо дивитися Ісленд айленд і статую Свободи. Там теж довга черга і секьюріті. Сцена із "терористичним" знаряддям, яке донька так і не виклала з рюкзака, повторюється один в один. Проте тут його експропріюють. Гадаю, ми повернемося. Адже не 10 копійок на згадку кинули, а дідусеві плоскогубці.
Коментарі
31...У меня есть друг, друг с детства... Когда нам было уже под 30, мы как-то с ним путешествовали на его машине... это был старый "Опель", прототип первого советского "Москвича"... Был февраль... за Николаевом на дороге осел иний... блеснуло солнце и нас начало носить по дороге... несколько раз равернуло машину и она покатилась в поле через крышу... мы отделались практически лёгким испугом... но машина была основательно повреждена, главное - радиатор... Но у моего друга в машине оказалось все необходимое чтобы на месте произвести полный ремонт, вплоть до пайки радиатора ... и даже воду искать нам не пришлось... и мы своим ходом вернулись домой ... Многие считают его не совсем нормальным, но я считаю его нормальней многих нормальных...
Психиатр нужен всему человечеству. А девочке - нет.
Вашій дочці потрібен психіатр, прислухайтеся до моєї поради, цене жарт.
в сша с пассатижеми-жесть
Всё это странно , а вот у меня , как у обычного Советского ребенка , всегда в кармане был ПЕРОЧИННЫЙ Ножик , им мы играли в ножичка , У меня их несколько было разных .Вот было время !!! И никто не возмущался .


Почти у всех Харьковских пацанов были Перочинные ножики , ну и что ??? Советское БЕЗЗАБОТНОЕ и ВЕСЁЛОЕ детство -есть что вспомнить !!А что вспомнят нынешние дети кроме мобилок , компов и пива с сигаретами ???
боніфуцман а "в ножичка" це якою мовою? Не російською це точно, бо є тільки два варіанти, або "в ножичек", або "с ножичком". Боніфуцман, ти і є хохляцька покруч, що не знає ні української мови, ні російської. Так що користуєшся мєстєчковою говіркою, яку ти вважаєш "літєратурним русскім язиком". Нічого, для жителя східної переферії ти ще більш-менш грамотний
Закройте сюрчало. Предложения нужно начинать с больших. Бонифацию глубокий поклон. Тут дядька из-за СССР ядом исходит. Реанимация! Эй, реанимация!!
сосна, у боні на подсосі?
Шановна Лора. Вражає Ваше розуміння технічного боку перекладу термінів.
Ви мені вже симпатичні.
Згоден зустрітись (45)
Дякую за теплі слова. Але... "Где мои семнадцать лет..."
З "ОЛ" згоден. А от щодо граматики... "...Потім, будучи дорослою, якось мене попросили подати пасатіжи...". (???) Якось мене, вже дорослу, попросили подати пасатіжи!
І я п"ять копійок вставлю. Буває збираєшся написати одне речення, а потім скорочуєш і виходить граматично неправильно. Перечитуєш що написала і дивуєшся.
Наталочко, тільки Ви мене і розумієте.
Звичайно, починаєш писати, потім згадала, що борщ не посолила
- прибігла дописала; хтось зателефонував, потім подзвонили в двері і так весь час як муха в окропі. Це ще не враховуючи, що я взагалі маю тільки 3 класи церковно-приходської школи. А ваапчето я розраховую на те що мене читають розумні люди і вони все зрозуміють навіть якщо я напишу безграмотно.
Як ви тiльки ото все встигаєте.... (Так, Наталко?
) Заздрю вам неймовiрно.
Йо-ма-йо, я думала, що я просто комент пишу, а виявляється здаю вступні іспити в універ.
Ви певно ДУЖЕ поспiшали! Бо нiсеiнитця такa, що навiть за середню школу казати грiх. Де там той унiвер!

Слава богу, хоча б один помітив - в українській мові немає пласкогубців - обценьки
Обценьки і плоскогубці - це різні речі. Обценьки із загнутими всередину і загостреними кінцями, а плоскогубці мають кінці пласкі, а щоб міцніше утримувати предмет, там є ще й рисочки. Дуже любила в дитинстві сидіти коло тата і подавати йому все, коли він ремонтував свій мотоцикл. Потім, будучи дорослою, якось мене попросили подати пасатіжи. Довго я їх шукала
Тю, думаю, що за дурне слово.
Круглогубці мають губки у вигляді двох тонких циліндрів або конусів, які при стисканні сходяться бічними поверхнями. Призначені для роботи з дротом. Найекзотичніший представник сімейства. Мало хто їх навіть бачив.
Обценьки - теслярський інструмент, робочий орган якого має вигляд двох дужок. Призначений для висмикування цвяхів.
Плоскогубці мають дві паралельні зазубрені губки та зазубрені півкола. Призначені для стискання або міцного тримання або відкручування чого-небудь. Використовуються при роботі із бляхою та дротом або замість розвідного ключа.
Пасатижі - універсальний комбінований інструмент. Маю зазубрені губки, зазубрені півкола (для відкручування), леза кусачок та гризуни для перерізання дроту. Найчастіше ручки вкриті пластиком або гумою як ізоляцією. Без пасатиж не можливо уявити інструментарій будь-якого ремонтника, слюсаря-складальника чи електрика. У побуті часто називаються плоскогубцями.
Правильно - пласкогубці.
Кільканадцять років тому була на екскурсії в Сеймі (парламенті) Польщі (як журналістка).
"Рамка" на вході привернула увагу поліцаїв до моєї сумочки: бо там виявився (я про нього давно забула!) "викидний" ножик на пружині, подарований мені зятем кілька років тому!
А я ж про нього вже давно забула!! (хто знає, ЩО містить дамська сумочка справжньої української журналюги - той зрозуміє, ПРО ЩО я кажу)
...Отже, польський охоронець Сейму ввічливо попросив мене витягнути "оте" з сумочки - і поклав цю воістину ГАНГСТЕРСЬКУ зброю до шафки, вручивши мені ключик.
...Після екскурсії ножа мені віддали назад (!) і з посмішкою пояснили, що в Польщі такі штуковини трактують як "холодну зброю", і що не варто носити цей ножик при собі щодня...
Є закони, а є життя. Нормальні люди це розуміють. Добре, що у Польщі на посади охоронців Сейму наймають адекватних людей. Сподіваюсь, колись так буде і у нас.
Шкода, що ви самі забули про той ніж...
Ой, можна подумати наша сек"юріті адекватніша. Знайомого зупинили перевірити документи і попросили показати начиння рюкзака. У рюкзаку була сопілка і ноти, хобі в людини таке. Міліціонери обговорювали, чи не можна цей інструмент вважати холодною зброєю, але зрештою відпустили.
Нормальная девчонка, чего пристали! Видно сами давно не держали в руках плоскогубцы. А вдруг нужно было бы починить летающую тарелку! Я тащусь от умняги.