понеділок, 06 вересня 2021 16:00
Ольга Швед
Ольга Швед
Ольга Швед

Бог почув

– Мої молитви почув Бог. Нагороджує після карантинних втрат, – каже Іван.

Розраховує туристів із Саудівської Аравії у своїй сувенірній крамниці в центрі Львова. Отримує 300 доларів за вироби з дерева, кераміки та скла.

Влітку саудівська авіакомпанія відкрила прямі рейси до міста. Приїжджають родинами на два тижні. Їдуть у Львів, Карпати й Київ. Селяться в найкращих готелях. У торговельних центрах розкуповують брендовий одяг і косметику. З початку літа понад 30 тис. арабських гостей залишили в Україні десятки мільйонів доларів, кажуть туристичні оператори. Прогнозують збільшення попиту.

– Задоволений такими відвідувачами, – радіє Іван. – До карантину в нас було засилля турецьких чоловіків. По два-три рейси на день прилітали. Але їм сувеніри та екскурсії були не потрібні. Аби напитись і по стриптиз-барах походити. Бували білоруси й поляки. Вони економні. Жили в хостелах, купували найдешевші магніти й каву на подарунок родичам.

Цікавлюся, чи немає проблем з арабськими туристами.

– Є одна. Щоб збільшити виторг, треба говорити мовою клієнта, – зітхає. – Я свого часу вивчив турецьку, польську, англійську і трохи білоруську. Тепер ходжу до репетитора з арабської. І молю Бога й Аллаха.

– Про що? – запитую.

– Щоб араби завжди до нас приїжджали.

Зараз ви читаєте новину «Бог почув». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

07.05.2007 23:05:43Бука0.0.0.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
Мої батьки переїхали в невеличке містечко мого дитинства з великого російського міста, і ми поселились в заводському районі. Ставлення вчителів залежало від посади батьків, це відчувалося. Але у приїжджих були посади, а у місцевих - бабці з дідусями в селах поблизу, в той час це було важливіше за зарплату, яку не платили. Особливі були тільки ті діти, у кого батьки-військовослужбовці якийсь час жили за кордоном. В старших класах одна з таких дівчат зустрічалась із найгарнішим (як вважалося) хлопцем класу. Будь-яку конкуренцію він викорінював на місці. У 9му класі прийшов новенький, але витримав лише місяць і мусив мінять школу. Хлопці його просто уникали, але одному не дуже вдавалося. Він міг на репліку вчительки "я від вас закипаю" відповісти "зніміть кришку", але тут був безсилий. Потім, коли у 10й клас перейшли вже без мене, мені розповідали, що красень більше гумориста не чіпає, бо його, красеня, після чергового знущання вивезли до лісу і все добре пояснили. Ієрархія похитнулася і обернулася догори ногами. Красеня вже років десять не бачила, але не думаю, що він ще гарний. Його дівчина потім зустрічалася з одним моїм другом, але вважала це самопожертвою. Тепер друг переїхав до Росії, бо його батька запросили очолити завод. Гуморист - єдиний з класу, хто поступив в Київський медінститут, і в нього напевне тепер все добре. А мені добре, що після закінчення школи я нікого з них досі не зустріла.
27.04.2007 09:38:50Влад0.0.0.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
Прикольний тоді був час у школі... Але вже тоді мажори нашого покоління прагнули на юрфаки. Вони і зараз прокурорами містечок і районів служать, і не дуже нарваними для однокласників залишаються, проте їхні діти - це вже зовсім інша каста, нажаль...
Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути