ЄС відмовляється від геополітики у відносинах з Україною

10 грудня Рада міністрів закордонних справ ЄС має оприлюднити позицію Союзу щодо його подальших відносин із Україною. Питання номер один – майбутнє Угоди по асоціацію.

Умови для підписання її Євросоюз офіційно представив ще в травні. Це - чесні та демократичні парламентські вибори; вирішення питань вибіркового правосуддя – так дипломатичною мовою звучить вимога звільнення Тимошенко і Луценка; реформа системи юстиції, тобто судочинства, міліції, прокуратури тощо.

Сьогодні цілком очевидно, що на Януковича той ультиматум жодного враження не справив. Вибори були відомо які, високопоставлені політв'язні продовжують сидіти, юстицію приводити до європейських стандартів ніхто не збирається. Навпаки, ухвалені у вересні зміни до закону про прокуратуру викликали гостру критику з боку ЄС та Ради Європи.

Тим не менше, погляди держав-членів ЄС щодо України розділилися – принаймні серед тих, для котрих українське питання важливе взагалі. Одні є прихильниками підписання Угоди про асоціацію навіть за демонстративного нехтування Януковичем вимог ЄС і подальше скочування країни до авторитаризму. Зрозуміло, для Польщі, Словаччини, Литви та деяких інших найголовнішим є втримати Україну від приєднання до контрольованого Росією Митного союзу. Їхні опоненти, зокрема Швеція, Франція, Данія, Нідерланди, наполягають на тому, що асоціація з Україною можлива лише за дотримання нею принципів демократії, поваги до прав людини, верховенства права та інших речей, на яких базується сам Євросоюз. Їх називають спільними цінностями.

Судячи з усього, перемогу здобувають прихильники саме такого підходу. В ухваленому сьогодні рішенні знову будуть конкретні вимоги до України, прив'язані до стану демократії в ній. Очевидно, компромісом стане надання Януковичу ще одного шансу - минулі вибори хоча й з великою натяжкою, але зарахують. Натомість, ймовірно, буде вимога реформування виборчого законодавства таким чином, аби в подальшому унеможливити сумнозвісні виборчі події.

Янукович навряд чи виконуватиме умови Євросоюзу. Принаймні, це було би геть нелогічно – досі він робив протилежне тому, що вимагав чи очікував ЄС. Минулі вибори стали останнім промовистим свідченням відсутності будь-якого впливу Брюсселя на українську верхівку. Отож якщо в Європі хтось ще розраховував, що заради підписання Угоди про асоціацію Янукович применшить свої царські апетити, то тепер всі можуть розслабитися.

З іншого боку, так само помилилися в своїх розрахунках ті в Києві, хто робив ставку на геополітичне значення України. Загроза її розвороту в бік Москви не стала вирішальним аргументом для Євросоюзу. Хоча саме по собі підписання Угоди про асоціацію могло би бути до певної міри запобіжником – згідно з міжнародним правом, після цього Україна повинна була б утримуватися від приєднання до Митного союзу. Звісно, немає жодних гарантій, що навіть якби ЄС пішов на безпрецедентний компроміс, справа таки закінчилася підписанням угоди. Адже передбачені нею зобов'язання щодо демократії, ринкової економіки та глибоких реформ явно не входять у плани Януковича та союзницьких кланів.

Сьогоднішнє рішення Ради ЄС може бути також сигналом для українського суспільства - про те, що Євросоюз не має наміру затягувати до себе Януковича за будь-яку ціну. Отож насамперед самі українці повинні домагатися від своєї влади реального просування України до об'єднаної Європи, адже йдеться про їхні свободи і якість життя. Альтернативний варіант – плисти за течією – обіцяє хіба що безправне проживання у злиденній авторитарній державі. Яка, своєю чергою, знову опиниться у до болю знайомих обіймах „старшого брата".

×