середа, 07 березня 2007 19:18

Розумні коні не слухають помилкових команд

Автор: фото: Віталій Грабар
  Львів’янка Настя Лісогор (тримає вуздечку) із конем Гранатом в спортшколі ”Буревісник”, що біля іподрому на околиці Львова. Дівчина здобула друге місце в змаганнях із верхової їзди в категорії ”вершники до 16 років”
Львів’янка Настя Лісогор (тримає вуздечку) із конем Гранатом в спортшколі ”Буревісник”, що біля іподрому на околиці Львова. Дівчина здобула друге місце в змаганнях із верхової їзди в категорії ”вершники до 16 років”

У львівській дитячо-юнацькій спортивній школі "Буревісник" відбулися перші цього року змагання з кінного спорту — вершники долали дистанцію з перешкодами. У радянські часи львівську школу вважали однією з найкращих в країні.

У манежі "Буревісника" холодно. Під стелею цвірінькають горобці. До краю майданчика на коні під"їжджає 13-річна Марта Портенко. Вона — фаворит змагань. Зізнається, що вдало пройти дистанцію допоміг кінь Сагайдак.

— Коні дуже часто нас виручають, — каже Настя Шевченко, 13 років. — Мій Тібет, буває, не слухається команд, коли знає, що вони помилкові.

Настя з подругою спостерігає за змаганнями, спершись об дерев"яну перегородку. Розказує, що кінним спортом займається рік. Взяла участь у п"яти змаганнях. Уже в другому здобула перемогу.

— Перш ніж почати долати перешкоди, треба хоча б півроку поїздити, — каже дівчина. — Мій тато — майстер спорту з біатлону, мама займається фігурним катанням.

Із директором "Буревісника" Михайлом Вартовником, 52 роки, розмовляємо в його кабінеті. Над дверима висить підкова з головою коня. На стінах — грамоти та подяки.

— Торік 1 жовтня ми святкували п"ятдесятиріччя "Буревісника", — розповідає Вартовник. — У радянські часи школа вважалася однією з кращих. Виховали чотирьох майстрів спорту міжнародного класу, сім десятків майстрів спорту СРСР та України. Наш вихованець Олександр Соколов брав участь в Олімпіаді 1964 року в Токіо, був переможцем одного з найвідоміших у світі стиплчезів (перегонів із перешкодами. — "ГПУ") — Великого Пардубіцького стиплчезу в Чехії.

Зараз у школі 33 коней. Займаються 102 дитини. Заняття безплатні. Є лише щорічний членський внесок — 20 грн. Директор каже, що кінний спорт нині тримається на ентузіастах.

— Фінансується тільки зарплата спортсменів, а вона мінімальна — 400 грн, — скаржиться. — Утримання коня в рік обходиться щонайменше у тисячу доларів. Крім цього, потрібно купити амуніцію, одне сідло середнього класу коштує 600 доларів. Хоча б раз у півтора місяця коваль повинен розчищати тварині копита. А ще лікування. Коням потрібні ті ж ліки, що і людям, але в ушестеро більших дозах.

Аби возити своїх коней на змагання до інших міст, у спортшколі переобладнали вантажний "Івеко".

— Маємо машину на сім голів. Перевезення коней також дуже дороге, якби не було власного авто — нікуди б не їздили, — каже Вартовник.

Молодий кінь коштує в середньому $5 тисяч.

— Були у нас і такі, за яких пропонували 50 тисяч, — розповідає директор. — Чотирьох коней нам подарувала наша вихованка Наталя Попова. Вона має одну з найкращих приватних кінно-спортивних баз у Чубинському під Києвом.

У другій половині березня у Львові відбудеться Спартакіада України. Приїде близько 120 спортсменів зі своїми кіньми.

Зараз ви читаєте новину «Розумні коні не слухають помилкових команд». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути