Як сержанти стали опорою ЗСУ та допомагають солдатам: історія воїна "Друга"

Сержантський корпус в ЗСУ в умовах російсько-української війни став незламною "арматурою" нашого війська, яка тримає на собі управління боєм, підтримку і заохочення бійця, менеджмент і взаємодію підрозділів.

Як сержантська вертикаль працює всередині 11-го армійського корпусу ЗСУ, розповів Віктор з позивним "Друг". Він - головний сержант корпусу та воїн, який має за плечима 11 років війни та досвід майже двох десятиліть військової служби.

Розмову з "Другом" публікуємо на Gazeta.ua.

НЕПТУНИ, ЗЕВСИ І РЕМБО

"Про своє цивільне життя можу розповісти небагато. Народився на Черкащині. З 2006 року — кадровий військовий. Починав у 30-й окремій механізованій бригаді: звичайним піхотинцем, кулеметником, згодом — навідником бойової машини", — починає свою розповідь Віктор на позивний "Друг", жилавий бородатий воїн з пронизливим поглядом.

В юності він пройшов базову підготовку сержанта в одному з навчальних центрів, а за півроку отримав першу сержантську посаду: командир відділення.

Нині "Друг" є головним сержантом 11-го армійського корпусу, який має смугу відповідальності на Донеччині - на одному з найскладніших напрямків фронту.

 

На Донеччині у 2014 році також пройшли і перші бої Віктора з російськими загарбниками. Там же, в період АТО/ООС, він отримав і свій позивний.

"Я не хотів за тодішньою модою брати собі пафосне псевдо: всякі там "Нептуни", "Зевси" та "Рембо" мене не цікавили. Обрав найпростіше слово, і мабуть, найбільш відкрите: "Друг". Бо я хотів бути другом для всіх: і для солдатів, і для сержантів, і для офіцерів", - зізнається воїн.

Цей принцип "Друг" сповідує, і досі, десятиліття по тому.

ХОРОШИЙ СЕРЖАНТ

"Ініціативність, як на мене — це основне для сержанта. Якщо на війні ти не маєш ініціативи, то мало чого досягнеш: залишатимешся на одному місці. Ти нічого нового не створиш і не започаткуєш. В кращому разі — відтворюватимеш те, що вигадали до тебе", — пояснює головний сержант армійського корпусу.

"Друг" часто повторює ці базові моменти, коли до нього приходять за порадою військовослужбовці, які хочуть робити сержантську кар'єру. І пропонує їм конкретні кроки щодо фахової підготовки майбутніх сержантів.

В Сухопутних військах вона має чотири рівні: курси лідерства (поєднані з базовою підготовкою сержантів та командирів відділень), середній рівень (підготовка для головних сержантів взводів і рот), підвищений (для головних сержантів батальйонів) та найвищий рівень підготовки (для головних сержантів бригад та більших військових формувань).

Сержант — це той, хто може на рівних говорити і з солдатами, і з офіцерами. Він розуміє і тих, й інших, і тому здатний допомогти їм у різних ситуаціях, наголошує "Друг":

"Сержант — це передусім друг та побратим для солдата. Це той, хто йде з ним разом та веде за собою. Той, хто допоможе йому під час виконання бойового завдання. Сержант вищих ланок (йдеться про головних сержантів батальйону, бригади і вище — Gazeta.ua.) — це вже як батько, який завжди турбується про особовий склад. А ще — менеджер, здатний вирішити цілу низку питань".

Останнє особливо стосується головних сержантів бригади, корпусу та окремого роду військ. Великий обсяг інформації, яким вони володіють, робить їх важливою ланкою військового управління.

"Я працюю безпосередньо з головними сержантами бригад та з особовим складом — там, де дійсно потрібна моя допомога. А з нами радяться генерали, коли мають таку потребу", — підсумовує головний сержант 11 армійського корпусу.

 

КОМАНДИРИ І СЕРЖАНТИ

Сержанти, які є командирами відділень та взводів — це ті, хто ведуть бій пліч-о-пліч зі своїми солдатами. Але й головні сержанти великих військових з'єднань теж можуть взаємодіяти напряму з солдатами під час виконання бойових завдань.

"Друг" пригадує, як в часи АТО/ООС він, тоді ще головний сержант оперативно-тактичного угруповання "Північ", приходив на позиції піхотинців разом із керівництвом сержантського корпусу Збройних Сил.

"Як зараз пам'ятаю населений пункт хутір Вільний на Луганщині, де пролягала лінія оборони наших підрозділів, — "Друг" поринає у спогади. — Ми з головним сержантом Збройних Сил України прибули на позиції саме під час бою. Забігаємо в лінію траншей, а за нами розлітаються осколки від ВОГів (боєприпасів до автоматичного гранатомета. — Gazeta.ua). І солдати, і командир взводу, який відповідав за управління боєм, були приємно здивовані, побачивши, що два головні сержанти - Збройних Сил та ОТУ "Північ" - прийшли попрацювати разом з ними".

Коли бій завершився, головні сержанти поспілкувалися з усім особовим складом на тих позиціях. Від обговорення бойової обстановки перейшли до особистих історій та смішних оповідок з солдатського побуту.

"Того дня ми спілкувалися між собою як друзі, "на позитиві". Адже ми ніколи не цураємося солдатів. Сержант не повинен поводитися ніби якесь велике цабе, навіть якщо він є радником полковників та генералів", — каже Віктор, посилаючись на власний досвід.

Солдат в окопі перебуває в певній інформаційній бульбашці, яка на нього негативно впливає, додає "Друг".

"Спілкуючись із нами, він отримує потрібну інформацію та впевненість у собі. Якщо до тебе особисто прийшли командири — то твоя ситуація не настільки погана, як ти вважав", - зауважує воїн.

Зараз керівники сержантської вертикалі продовжують працювати з особовим складом, зокрема і на позиціях дронарів, артилеристів, зенітних розрахунків.

Між тим, взаємодія зі штурмовими, піхотними та розвідувальними групами відбувається переважно тоді, коли вони відтягуються в найближчий тил. Тому що в умовах засилля ворожих дронів будь-яке додаткове пересування на позицію може викрити її та збільшити ризик втрат, пояснює "Друг".

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СЕРЖАНТА

Головний сержант 11-го армійського корпусу повторює думку про те, що сержантська вертикаль — це така собі система армійського менеджменту. І тут він виділяє кілька функцій, які вона виконує: збір даних про роботу сержантського складу на всіх рівнях, кадровий менеджмент, організація військової підготовки, налагодження взаємообміном інформацією між різними рівнями армійської ієрархії, подання про нагородження воїнів тощо.

"Якщо солдати поділилися з головним сержантом своїми проблемами ідеями та пропозиціями — вони впевнені, що їх почують на найвищому рівні. Сьогодні я спілкувався зі стрільцями, завтра переповім їхні думки й побажання командуванню бригади та корпусу", — "Друг" пояснює, як це працює.

 

Навчання — одна найважливіших передумов для ефективного виконання бойових завдань. Як опікуються цим питанням в 11-му армійському корпусі? Віктор розповідає, як він із побратимами допоміг налагодити підготовку сержантського складу в зоні бойових дій. Командир невеликого підрозділу навчається, але в разі загострення ситуації може перервати підготовку і повернутися до своїх бійців, а навчання продовжити за кілька днів або тижнів.

ВІЙНА ЗМІНИЛА

Аналізуючи, які зміни відбуваються з людиною під час російсько-української війни, "Друг" згадує періоди своєї служби в різних угрупованнях військ: в ОТУ "Луганськ", а ще раніше — в тактичній групі "Бахмут", під час битви за це місто. В усі ці періоди Віктор відчував, що адаптується до військових реалій. І єдине, до чого він так і не зміг звикнути за роки активних бойових дій — це відірваність від родини.

"Найгірше сприймається, — каже воїн, — Те, що ти за майже півтора року їдеш додому на 15 діб, в кращому разі — на місяць. І тільки за умови, що немає погіршення ситуації на твоїй ділянці фронту".

Але війна змінює не лише військовослужбовців. Трансформується все українське суспільство, каже "Друг":

"Ми стали більш патріотичними, ми більше цінуємо все українське. Слухаємо більше українського контенту, відтак майже всі наші канали в соцмережах стали україномовними. Ми стаємо нацією! — наголошує головний сержант 11-го корпусу. — Власне, українці й раніше були нацією, але цей факт впродовж років притлумлювався впливом "пострадянського простору" та політикою росії, яку вона втілювала через місцевих діячів-зрадників. Зараз ми нарешті відчуваємо нашу силу і цінуємо те, що ми є українцями. І це — головна зміна".

Найбільше засмучує воїна втрата побратимів.

"Коли гине близький друг, я маю звичку ніколи не видаляти його контакт. І пишу йому останнє повідомлення, навіть знаючи, що його вже немає з нами".

Натомість, найбільше надихає - можливість нищити ворога, впевнений "Друг":

"І це, мабуть, найпотужніша наша мотивація. Намагаємося робити все для того, щоб окупантів гинуло значно більше, ніж лізе на нашу землю!".

Найскладніше запитання для військовослужбовця — про його плани на майбутнє. "Друг" замислюється, заглиблюючись у себе.

"Головне, чого я сподіваюся від майбутнього — завершити цю війну і трішки перепочити. А далі — побачимо, — говорить він. — Не хочу щось особливе загадувати наперед, бо життя військового не завжди буває довгим. Але в майбутньому мені би хотілося розвивати сержантський корпус і створювати на його основі щось нове. Передавати естафету іншим і готувати собі заміну. Адже ми всі — не вічні. Рано чи пізно на наше місце прийде нове покоління: кращі, більш фахові сержанти, ніж ми".

×