Читання – це мистецтво бачити світ із заплющеними очима. Бачити світ, не бачачи його. В цьому його головна відмінність від кіно, театру чи фотографії. Бо в цих видах мистецтва, особливо в їхньому "масовому" варіанті, нашим очам здебільшого дають "готові" візуальні об'єкти. Натомість у книжках ми читаємо описи людей, об'єктів, пейзажів, сцен – але ще не бачимо їх, дістаємо тільки якісь знаки, які нам їх описують і які збуджують нашу уяву. Тоді починаємо бачити ці речі у своїй уяві, хоча ніяких таких речей не маємо "перед своїми очима".
У цьому, наприклад, полягає парадокс екранізацій. Ваша уява не збігається з уявою режисера. Якщо ви прочитали роман, а потім подивилися екранізацію, ви майже завжди зловите себе на думці, що "уявляли все по-іншому": інші обличчя персонажів, інший ландшафт, інше розташування об'єктів під час тієї чи тієї сцени і т.д. Те, що ви бачите з заплющеними очима, не збігається з тим, що, умовно кажучи, бачить з заплющеними очима режисер.
Тому люди, які не читають книжок, ризикують мати кепську уяву (я кажу "ризикують", бо це не завжди так, звісно). Але уява – це резервуар множинності. Уяви різних людей завжди відмінні. Немає жодних "архетипів" уяви. Тому нестача читання – тягне за собою нестачу множинності уяв, а відтак уніфікацію свідомостей людей. А це завжди сумно. Це робить життя більш сірим, ніж воно може бути.
І друга річ. Читання – це потрапляння в режим меж свого досвіду. Добра книжка, художня чи наукова – це шанс побачити межі свого досвіду. Життя множинне, і для його розуміння треба мати багато очей. Треба дивитися на світ з різних точок, з різних географій, з різних хронологій, з різних антропологій.
Множинність життя – причому множинність часто конфліктну, суперечливу, несумісну, і в цьому сенсі нелогічну – можна вчитися розуміти і без книжок (з нею ми стикаємося щодня). Але добра книжка її загострює, бо вона може запропонувати вам ознайомитися з досвідом, з яким ви ніколи не зможете зіткнутися в своєму повсякденному житті. Будь-яка зустріч з іншим досвідом – зрозумілим чи незрозумілим, сумісним з вашим чи несумісним – навчає бачити ваші власні межі, а тому краще розуміти самого себе. І це добре, бо "істина життя" якраз і полягає в множинності істин, у множинності досвідів та у множинності самих життів. Книжки допомагають цю множинність культивувати.
Володимир ЄРМОЛЕНКО, філософ, есеїст, перекладач. Доктор політичних студій (Школа вищих досліджень з суспільних наук, EHESS, Париж), кандидат філософських наук, викладач Києво-Могилянської академії. Автор книги "Оповідач і філософ: Вальтер Беньямін та його час" і низки статей та есеїв.
4 
1
Коментарі
14