Київських бездомних і заробітчан, яким пощастило пережити тріскучі морози в будинку соціальної опіки на вул. Суздальській, 4/6, напевне, можна назвати щасливчиками.
Будинок відкрився 1 січня. Усім місця бракувало, тому вчора в складських приміщеннях встановили додатково 16 ліжок. Якщо морози триватимуть, ліжка ставитимуть у коридорах і на кухні.
— У сильні морози ми нікому не відмовили в ночівлі, — каже Микола Піковий, 63 роки, директор будинку.
Зараз у будинку — 111 бездомних і заробітчан. У приміщенні жарко, немає жодних неприємних запахів.
45-річна Лідія Степура приїхала до Києва після того, як втратила рідну домівку на Чернігівщині. Лідія жила собі в селі Котів Козелецького району, поки заможний сусід, як стверджує жінка, не спалив її хату, щоб зайняти землю. Відтоді вона блукає світом. Доньку-семикласницю віддала в центр "Дитяче світло", а сама разом із 19-річним сином Миколою приїхала у вересні до столиці. Спершу було добре — син працював підсобним робітником на будівництві. Потім через морози втратив роботу — будівництво закрили. Жити було ніде.
Серед тих, хто живе в будинку, більшість — роботяги з провінції
— Найважче і найстрашніше, як влупили морози, — згадує жінка. — Ми ночували на вокзалах. Думали, замерзнемо.
Інша жінка живе в будинку опіки тиждень. Стала бездомною після того, як її непутяща мати продала приватний дім на Черкащині, а гроші пропила. У Києві жінка вже сім років — збирає пляшки, макулатуру, сидить під церквою. Їжу шукала в "супермаркетах". Так бомжі називають сміттєві баки. Радіє, що пережила морози. Пригадує, як колись міліція вигнала з Дарницького вокзалу бездомного й за дві години того знайшли неподалік мертвим — замерз. Бомжа затягли в приміщення, чимось накрили й викликали "труповозку".
Серед тих, хто зараз живе в будинку соціальної опіки, більшість — звичайні роботяги з провінції, які приїхали до Києва у пошуках роботи. Тут вони опинилися без домівки, сам на сам зі страшними морозами, каже директор Микола Піковий.
Кожному, хто живе в будинку опіки, міський бюджет виділяє на харчування по 2 грн. Годують один раз на добу — ввечері. У меню, як правило, каша, консерви, чай.
— Сьогодні готуємо макарони. З розрахунку — одна 400-грамова пачка на шістьох, — каже кухар Ольга Євсєєва, 48 років, яка працює в будинку з 10 січня. — Крім того, на вечерю ще є лечо, а до чаю — печиво.
Я був свідком, як охоронці заносили в кухню пакети з їжею. Їх тільки-но привезла невідома молода киянка — так, як колись приносили їжу на Майдан. У пакетах були батони, олія, сосиски, крекер. Ольга Євсєєва відразу кинула сосиски у каструлю — варитися, а батони з крекерами поклала на полицю. На запас.
Микола Піковий вважає: єдиний у місті такий будинок не може кардинально змінити ситуацію з київськими бомжами. Адже їх зараз у місті, за його словами, 14 тис. Але декому, сподівається директор, будинок допоможе змінити своє життя. Безпритульні в будинку на Суздальській можуть жити три місяці, аж поки не знайдуть собі роботу.
Чим допомагають безпритульним
Безпритульного в будинку соціальної опіки обов"язково реєструють, відводять ліжко, дають чисту постіль, його оглядає лікар. Далі прибулий здає свій одяг, отримує халат і капці, приймає душ, з милом та шампунем. Якщо потрібно, починають відновлювати паспорт, пенсійне посвідчення й допомагають отримати пенсію. У центрі безпритульним допомагають знайти роботу.
Плата за проживання
У будинку соціального піклування з часом можуть встановити символічну плату за проживання. Поки що цього не роблять: уряд ще не затвердив тарифів і переліку послуг. За попередніми підрахунками, день проживання в будинку коштуватиме 3–6 грн.
1 
7644
Коментарі