– Це пам'ятник фанам "Уніона", – показує Петер на велетенську оранжеву будівельну каску. Він – організатор семінару про культуру футбольних уболівальників. Ми оглядаємо базу та стадіон команди. – Тут є імена всіх фанатів, які допомогли клубу відремонтувати Alten Fo¨rsterei.
Ця команда в часи НДР була в опозиції до режиму, а тепер більше відома своїми фанами, ніж виграними трофеями.
– "Уніон" – це феномен, – каже британець Марк. – Мене часто запитують, чому іноземець підтримує клуб другої бундесліги (аналог першої ліги в Україні. – "Країна"). Бо тут уболівають стоячи, а на стадіоні завжди неймовірна атмосфера.
Марк перераховує найвідоміші акції вболівальників "Уніона".
– Фани безкоштовно ремонтували стадіон. Працювали по вихідних, дехто брав відпустку, хтось звільнявся з роботи. Здавали кров і отримані гроші віддавали клубу. Так урятували його від банкрутства.
Марк запитує про ситуацію в Україні. Цікавиться, чи ультрас різних регіонів влаштовують сутички між собою.
Розповідаю, що вболівальники всіх клубів уклали перемир'я. Під час Майдану протистояли "тітушкам". Щоб показати єдність країни, фанати ворогуючих команд зіграли товариські матчі на найбільших стадіонах України. Вболівальники "Карпат" під час поєдинку із "Севастополем" пішли у фан-сектор гостей, щоб підтримати кримчан. Разом скандували "Крим – це Україна" та співали гімн України. А фанати "Металіста" і "Шахтаря" стали авторами хіта "Путін-х… о" під час спільного маршу Харковом.
– Є речі важливіші від клубної ворожнечі, – цитую одного з лідерів ультрас "Динамо". – Вже не уявляю, як кричатиму образливі речівки суперникам. Ми чекаємо на матч, щоб провести його з користю для ситуації, в якій опинилася Україна.
– Коли у вас усе заспокоїться, то запрошуйте німців на семінар про ультрас в Україну, – каже британець.
Коментарі
гарно. я ту бабусю побоювалася. треба знову проїхатися - може, хтось із них скаже, що для мене в житті головне. вам же зі словником угадали
безумным морем мегаполис
шумит и пенится с утра
а люди словно электричек
икра
© Цай
Dushevno.
шикарно
>У них для мене завжди були палички й повторювані промови, у мене для них – очі й диктофон.
ДИКТОФОН. дай п"ять, брате!
І все одно, хоча вони й торгаші, ці люди заслуговують на повагу, бо не лізуть щосили на теплі й доходні місця до корумпованих державних установ, а задоволені своєю відносною свободою. Дрібний бізнес, навіть напівлегальний або нелегальний, це все одно бізнес, завдяки таким от бабусям і дідусям, рухається економіка і поширюється усвідомлення, що краще бути вільним, аніж паразитувати на тілі держави.