Цього літа світ відзначає 120 років з часу відкриття розвиненої хліборобської культури на південному сході Європи, знаної як Трипілля-Кукутені. Заслуги першовідкривача приписують українському археологу Вікентію Хвойці, який першим запровадив її до наукового обігу і ніби-то першим знайшов свідчення про неї у 1893 році. Однак, в тій історії не все так просто, говорить один із сучасних дослідник трипільської культури Михайло Відейко. Про те коли й де вперше вивили трипільську кераміку, як вона пов'язана з аналогічними пам'ятками на території Румунії та як вписується у велику європейську хліборобську цивілізацію він розповів в інтерв'ю Gazeta.ua.
Що ми святкуємо? Перше відкриття Вікентія Хвойки? Як це відбувалось?
Це була дата дуже умовна. Був далекий 1993 рік, коли її прийняли вперше. Формально тоді святкували сто років від початку розкопок на вулиці Фрунзе, номер 55 у Києві. На тому місці зараз якась автобаза. Неподалік стоїть хрест, пов'язаний зі "справою Бейліса", тож місце відмічене. Сто років тому там почали будувати цегельний завод. Розрізали гору, і досі частина цього розрізу є. І на самому вершечку знайшли ями з якоюсь незрозумілою керамікою. Щоправда, не та кераміка була головною сенсацією. А знайшли мамонтів. І весь Київ бігав туди дивитися на це. Поважні люди приїжджали – сам Антонович і весь тодішній науковий бомонд. Скінчилося тим, що поширили чутки, мовляв науковці знайшли кістки невідомих тварин – якщо їх потовкти, то будуть чудові ліки, які від усього рятуватимуть. Натовп налетів, усе розмітав, завалив паркан. Після того Хвойка, який копав, намагався вже в полі нічого не залишати. Бо були часи, коли торгівля антикваріатом процвітала, народ грабував розкопки, - ну, як зараз. Тому його зрозуміти можна. Всі знали, що він якраз тоді знайшов кераміку, яку пізніше назвали трипільською. А потім уже виникло питання, чи знайшов він її 1893-го, а чи 1894-го. І вже за документами виявилось, що таки 1894-го, бо тоді в нього з'явились перші записи про якусь кераміку. Це вже рукопис, який ми в архіві маємо.
Отже, цю дату не стали переробляти?
Залишили як є. Бо історія науки не була аж такою популярною галуззю. Проте й тоді вже було відомо, що перші розкопки трипільської культури були в Галичині. А в Київській губернії перші знахідки були ще за губернатора Фундуклея. Тоді їх просто збирали як старожитності, бо археологія як серйозна наука лише від 1850-х років почалася. І от галицькі знахідки, десь 70-х років, - уже розуміли, що було знайдено, - це теперішня Івано-Франківська, Тернопільська області. Були дослідники і з Кракова, і зі Львова. Часом у Борщівському музеї жартують, - якби місцеві археологи були повороткішими і зрозуміли б значення своїх відкриттів, то називалася б це культура більчанською чи вертебською, а не трипільською. Тривалий час вона називалася культурою галицької мальованої кераміки. Коли цим почав займатися Олег Кандиба, то назвав її "українська культура мальованої кераміки". Але це вже 20-ті й 30-ті роки 20 століття.
Чому культурою це не назвали раніше?
В археології, як і в зоології, своя систематика, - вид, тип, група. Поняття "археологічна культура" в часи перших розкопок ще не застосовували. Це сталося трохи пізніше. До того ж, сам Хвойка був у курсі європейських новітніх віянь. Він працював до смерті над розкопками Трипілля. І його перша доповідь була про ці пам'ятки у 1899 році на ХІ Археологічному з'їзді в Києві. Тоді ще терміну "трипільська культура" не прозвучало. Але з дискусій на тому з'їзді народилося це поняття, і на межі століть пішло у світ. Зараз складно відстежити, хто його вперше надрукував, хоч і це можливо. 1925 року, коли була створена трипільська археологічна комісія, молодому вченому Михайлові Годицькому доручили дізнатися, хто перший відкрив цю культуру. Ще пройшло лише заледве півстоліття, а вже люди почали досліджувати це питання! Ця історія дуже цікава, бо "історії властиво повторюватися". І вона досі повторюється, - зараз маємо чимало елементів 19 століття. І "чорна" археологія, і приватні колекції, і меценати, і приватні музеї. Те саме було 120 років тому.
Як відкривали Кукутені? У чому спільність Трипілля з Кукутенами? Чому вважаємо, що це одна культура, а, наприклад, балканська культура Винча, - інша, якщо артефакти дуже подібні?
Не обов'язково. Є думка, що це одна європейська суперкультура від Дунаю, - це з'явилось у 1920 роки. Є і геть екстремістські теорії про те, що це єдина культура мальованої кераміки від Китаю до Європи. Бо на початку 20 століття ставлення до історії було романтичне. Відображення цього є той-таки твір Роберта Говарда "Конан-варвар". Коли письменникам потрапила до рук археологія, вони почали з неї щось своє ліпити. Там створена канва так званого Середзем'я. Але, якщо дивитись на чимало тодішніх наукових теорій, то вони не далеко від того Середзем'я втекли. З Кукутенами так само – це румунське село, біля якого розкопували кар'єр. Ламали й видобували каміння. Там зараз великий хрест стоїть, на місці розкопок. Але перша серйозна публікація по Кукутенах з'явилася щойно 1932 року. Якщо рахувати розкопки в Галичині, то Трипілля в нас почали копати раніше.
Повне інтерв'ю з Михайлом Відейком читайте тут.
3 
1
Коментарі
4