24 лютого 1582 року Папа Римський Григорій XIII видав буллу про перехід на новий, астрономічно більш правильний календар. Його стали називати "григоріанським" на відміну від колишнього, "юліанського", введеного ще в 45 році до нашої ери Юлієм Цезарем.
До XVI століття юліанський календар через недостатню точність дуже розійшовся з реальністю, адже найважливіший для визначення дати Великодня день весняного рівнодення з 21 березня перемістився на 11 березня. До Григорія XIII проект намагалися здійснити папи Павло III і Пій IV, але успіху вони не досягли.
Підготовку реформи за вказівкою Григорія XIII почали астрономи Христофор Клавіус і Луїджі Ліліо (він же Алоїзій Лілій). Результати їхньої праці були зафіксовані в папській буллі Inter gravissimas ("Серед найважливішого").
Новий календар вступив в дію 4 жовтня 1582 року. З моменту прийняття він відразу зсунув на 10 днів поточну дату. У ньому стало діяти нові, більш чіткі правила визначення високосного року. Відтепер рік став вважатися високосним, якщо його номер без залишку ділився на 4 і не ділився на 100, або його номер ділиться без залишку на 400. Крім того, модифікувалися правила розрахунку християнського Великодня.
Таким чином, з плином часу юліанський і григоріанський календарі розходяться все більше: на 1 добу в сторіччя, якщо номер попереднього століття не ділиться на 4. Григоріанський календар набагато точніше відображає дійсний стан справ ніж юліанський.
На новий календар відразу перейшли лише католицькі країни - Італія, Іспанія, Португалія, Франція. Німецькі князівства перейшли на новий стиль в 1700 році, Англія - в 1752-му, Росія - в 1918-му, Югославія і Греція - в 1925-м, а В'єтнам - лише в 1967-му році.
3 
1
Коментарі