30 листопада 1786 року Великий князь Тоскани П'єтро Леопольдо I Габсбург ввів у дію новий кримінальний кодекс, який уперше в сучасній історії заборонив смертну кару і тортури ув'язнених. За його наказом були також знищені всі пристрої для страти.
Третій син імператриці Марії Терезії і Франца I, Петер Леопольд Йосип Антон Йоахім Пій Готтард з династії Габсбургів-Лотарінгських, народився 1747 року у Відні. З дитинства його готували до сану священика, проте по смерті свого старшого брата Карла, 1761 року Петер Леопольд успадкував Велике князівство Тоскану, престол якого він посів по смерті батька 18 серпня 1765 року. Одружений рік перед тим із Марією Луїзою Іспанською, 18-річний Петер Леопольд переїхав у Флоренцію у супроводі численних радників своєї матері і лише через три роки почав правити самостійно.
Вихований в дусі освіченого абсолютизму, Петер Леопольд, на італійський манер - П'єтро Леопольдо, активно зайнявся реформами, прагнучи модернізувати державу, яка занепала в останні роки правління династії Медичі, шляхом зняття економічних обмежень та розширення свободи особистості. В Тоскані були знижені податки, запроваджена система громадських робіт, засновані установи для реабілітації малолітніх злочинців, введено доступне для широкого загалу щеплення від віспи.
1774 року вперше у Європі був прийнятий закон, що запроваджував медичні заклади для божевільних і забороняв їхнє катування та фізичне покарання, а 30 листопада 1786 року набув чинності новий кримінальний кодекс, в якому вперше в сучасній історії була заборонена смертна кара (в Тоскані вона не здійснювалась з 1769 року) і тортури ув'язнених.
Робота над новою конституцією, в основу якої було покладено прагнення досягти гармонії між виконавчою і законодавчою владами за зразком Білля про права Вірджинії, не була завершена - 1790 року, по смерті свого бездітного брата Йосипа II, Петер Леопольд був змушений переїхати у Відень і прийняти корону імператора Священної Римської імперії. Йому довелось докласти багато зусиль для подолання станового, національного та клерикального невдоволення, викликаних реформами брата. Зокрема, було скасовано закон про ліквідацію панщини, придушені повстання в Угорщині та Бельгії і розпочата підготовка до війни з революційною Францією, під час якої Леопольд II несподівано помер 1 березня 1792 року.
3 
1
Коментарі