Грудень 1899 року. Довготелесий худорлявий чоловік із пишними вусами неспішно походжає камерою у в"язниці Коламбус в американському штаті Огайо. Це колишній касир Першого національного банку Америки Вільям Сідней Портер, засуджений до п"яти років за крадіжку із сейфа $1150. У дитбудинку в Техасі в нього є 9-річна донька Маргарет. Вільям переймається різдвяним подарунком для неї.
— Алюмінієвий кухоль, матрац із соломи й купа щурячого посліду — невеликий вибір, — іронізує, оглядаючи свою камеру. — Такі гостинці її точно не потішать.
Із подарунками Вільям завжди мав проблеми. Торік замість омріяної ляльки він подарував доньці залізницю. А для дружини дарунками були ліки від її численних недуг. Цього року Портер уперше нічого не мусить для неї шукати. Його Атол померла від сухот, доки він переховувався від поліції — спочатку в Гондурасі, потім у Мексиці. Якби не її смерть, навряд чи потрапив за ґрати.
Відчуваючи, як сили полишають її, Атол продала мережаний шалик, купила золотий ланцюжок для годинника й відіслала чоловікові в Мехіко. Це був знак: Портер знав, що його сім"я не може дозволити собі таких покупок. Він одразу поїхав до Техасу. Атол уже лежала при смерті. Вільям устиг побути з нею два дні. Увесь цей час він розважав свою родину розповідями про людей, яких зустрічав, і пригоди, які з ним траплялися.
У в"язничній камері Портер дістав чистий аркуш, олівець і почав записувати історію, яку не встиг розповісти своїй родині. Закінчив за кілька годин. Оповідку назвав "Різдвяна панчоха Діка-свистуна" й підписав: "О. Генрі". Такий псевдонім Вільям Портер обрав на честь французького фармацевта Генрі. У в"язниці він працював аптекарем і часто бачив це прізвище в медичних довідниках. А літеру "О" дописав, бо вважав її найпростішою в абетці.
Вільям зробив копію оповідання й надіслав її до одного з журналів. Уже в наступному його числі "Різдвяну панчоху..." надрукували без жодних редакторських правок, а Портер отримав свій перший гонорар. За ці гроші купив доньці фарфорову ляльку з довгими кучерями.
Героями нового оповідання О. Генрі стали його товариші по камері, а в основу сюжету лягла історія з їхнього життя. Портер сидів з убивцею Елом Дженнінґсом і зломщиком сейфів Діком Прайсом. Якось Прайса попросили допомогти одному багатому бізнесменові. Його 3-річна донька гралася в батьковому кабінеті й випадково закрила себе в сейфі. В обмін на послугу зломщикові пообіцяли дострокове звільнення. Прайс звільнив дівчинку за 12 сек., але обіцяної винагороди не отримав. Обурений Портер написав оповідання "Звернення Джиммі Валентайна". Описав у ньому всю ситуацію в деталях, тільки вигадав щасливий фінал. Перш ніж надіслати твір у видавництво, Вільям прочитав його перед співкамерниками.
— Коли Портер закінчив, із його очей градом полилися сльози, — згадував потім Дженнінґс. — Він терпіти не міг сумних кінцівок, тому вигадав щасливу. Ми теж терли кулаками очі. Я тоді не втримався й кинувся на нього: "Чорти тебе б взяли, Портер! Уперше за все життя я плачу. Хай покарає мене Господь, якщо до сьогодні я знав, як виглядають сльози!"
Улітку 1901-го, через три роки й три місяці після арешту, Вільяма Портера звільнили за добру поведінку. Редакція нью-йоркського тижневика "Ворд" запропонувала письменникові багаторічний контракт. Щотижня він мав надсилати їм по оповіданню, а вони платити йому по $100 за твір — мрія кожного тодішнього американського романіста. Потер одразу погодився.
Він писав по 66 оповідань на рік. Колеги згадували, як Вільям міг одночасно закінчувати кілька творів. Навколо нього збирався весь персонал редакції: усі чекали, аби першими прочитати нову оповідку.
— Американський читач — це особливий вид читача, — любив повторювати О. Генрі. — Він терпіти не може філософії, трагедії та великих текстів. Американці люблять куці правдиві історії з гумором.
Портер міг стати одним із найбагатших літераторів, якби не тринькав зароблене. Усі свої гонорари витрачав на розваги, їжу й подарунки друзям.
— Я більше не працюю в банку, тому відвик рахувати гроші, — жартував, колись хтось радив йому бути ощадливішим.
Із 1905 року в О. Генрі почала назрівати творча криза. Усі цікаві сюжети він виписав, а нові ніяк не міг знайти. Письменник почав купувати цікаві історії в літературних агентів. Якість таких творів була низькою: йому було важко описувати те, чого не бачив на власні очі. Через такі невдачі здоров"я письменника погіршувалося. В останні роки життя він майже не брався за перо. Більше за пляшку. Помер О. Генрі 5 червня 1910 року в номері готелю на самоті. Йому було 48. У висновку патологоанатомів навпроти графи "причина смерті" зазначили: "Без причини".
Коли в церкві відправляли панахиду за Вільямом Портером, церемонію раптово перервала пара закоханих. Із п"яними друзями вони зі сміхом забігли до церкви, аби обвінчатися.
— Якби покійний був живим, він би обов"язково написав про це оповідання, — сказав священик.
Дострокове звільнення Вільям Портер сприйняв як шанс почати життя заново. Перебрався до Нью-Йорка, перестав спілкуватися зі старими друзями. Новим представлявся лише як О. Генрі й відмовлявся фотографуватися, аби в успішному письменникові ніхто не впізнав колишнього крадія.
1903 року він отримав лист від знайомої з його рідного штату Кароліна. Жінка написала, що кілька років тому овдовіла й у спадок від чоловіка-фермера отримала лише купу боргів. "Я знаю, що тепер тебе ніхто не називає Вільямом, — писала вона. — Ти збудував собі краще життя й не дозволиш нікому зруйнувати його спогадами з минулого. Тому, містер О. Генрі, якщо Ви не хочете, аби весь світ дізнався, що ви є сином лікаря-алкоголіка, а ваша дружина померла від сухот, доки ви рятували свою дупу від руки закону, раджу дати мені $150. Інакше я мовчати не стану й одразу розповім усім газетам, хто ви є насправді. А почну я з вашої крадіжки. Як вам таке?".
Лист вимагачки зовсім не розгнівав письменника. Навпаки, вважав, що нещасним відчайдухом її зробила велика скрута. Щомісяця О. Генрі надсилав жінці по $150. У конверт вкладав теплий лист. Цікавився, як її справи, здоров"я.
1862, 11 вересня — в американському штаті Північна Кароліна народився Вільям Сідні Портер, відомий як письменник під псевдонімом О. Генрі
1865 — від сухот помирає мати. Батько — провінційний лікар — спивається
1877 — Портер залишає школу й влаштовується помічником в аптеці. Його здоров"я погіршується через постійний контакт із ліками від кашлю й порошком від бліх
1881 — переїжджає до Техасу, працює в тютюновій крамниці, потім — касиром у банку
1885 — знайомиться зі школяркою 18-річною Атол Ест. За два роки вони таємно вінчаються. Батьки нареченої не любили бідного Портера
1894 — Атол видає гумористичну газету "Ролінґ стоун", де всі статті пише й робить малюнки Вільям
1898 — Атол помирає від сухот. На похоронах дружини Потера арештовують за крадіжку грошей із каси банку
1901 — Потер виходить із в"язниці й переїжджає до доньки в Нью-Йорк. Та не може вибачити йому смерть матері й перестає з ним спілкуватися
1910, 5 червня — самотній Потер помирає в номері дешевого нью-йоркського готелю
Написав 273 оповідання, повне зібрання творів охоплює 18 томів
Коментарі
2