"Мила сестро, пишу вам як друг, що графиня Шрусбері говорить про вас, ніби ви пихата і так високо думаєте про свою красу, немов ви цариця небесна. Вимагаєте, щоб вам потурали і звеличували вас. Сама ж ви в припадку роздратування мучите придворних дам і покоївок. Одній, кажуть, зламали палець, другу вдарили ножем", — пише 1585-го королева Шотландії 43-річна Марія Стюарт до своєї на дев'ять років старшої тітки, королеви Англії Єлизавети I. Вони — давні суперниці.
У листі Марія викриває інтимне життя Єлизавети, що неприпустимо в листуванні королівських осіб.
"Кажуть, у вас на стегнах гнійна виразка, — натякає Марія на сифіліc, який був у її батька Генріха VIIІ. — Ви уже стара, і у вас припинилися місячні. Але, подейкують, ви ще ласі до чоловіків. Пробираєтеся в їхні спальні в самій сорочці, і ці пригоди обходяться вам недешево. Чоловіки розповідають про вас, що фізично ви не така, як усі. Не можете віддаватися любощам природно".
Такого ненависного і зухвалого листа Єлизавета ніколи не отримувала. Але в Марії Стюарт були всі причини написати його. Надто довго — цілих 25 років стримувалася вона, інтригувала, брехала й накопичувала в собі злість. Марія — правнучка короля Генріха VII, претендувала на англійський престол. Вони тримали одна одну в напрузі, граючи в дипломатичні ігри. Ніколи не бачилися і в листах запевняли, що мріють про це.
20 років тримає Єлизавета свою родичку в ув'язненні у одному зі своїх замків. Так карає за вбивство чоловіка — короля Шотландії.
Марія скоїла злочин разом із коханцем — графом Ботвеллом, за якого потім вийшла заміж. Шотландка збирається утекти за допомогою свого сина Якова. Але дізнається, що Єлизавета давно підкупила його. Син легко відмовляється від матері, і як король Шотландії підписує указ, яким позбавляє її титулу і всіх прав королеви.
Єлизавета розповсюджує Європою чутки, що в Марії стосунки з одруженим чоловіком. При дворах обговорюють знищення обох королев. Проти Марії — прихильники реформатської церкви, вбити Єлизавету готові палкі католики. Це стає останньою краплею і приводом до написання листа ненависті.
Королева Англії ніколи не наважилася б на відкриту конфронтацію. Це не її стиль. Але її провокують радники.
— Пора закінчувати, треба викорчувати зло раз і назавжди, — каже голова її уряду Вільям Сесіл.
Парламент приймає Акт про особисту безпеку королеви. Відтепер кожного, хто задумає вбити монарха чи хоча б висловить підтримку такому злочину, чекає страта.
Міністр поліції Френсіс Волсінгем придумує план сфальсифікованого замаху. Залишається підключити до нього Марію Стюарт. Вона має повірити, що в разі успіху її чекає воля і англійський престол. Минає півроку й шотландка потрапляє в пастку — пише листа змовникам, у якому каже "так" убивству тітки.
П'ять місяців мучиться Єлизавета. Їй належить уперше в історії вбити помазаницю Божу. Жінка боїться, ухиляється, зволікає. Втрачає сон і цілими днями похмуро мовчить. Даремно вмовляють її міністри. Королева відкидає всі їхні пропозиції і вимагає нових.
"Вона мінлива, як погода: то хоче страти, то помилування, — пише в листі Сесіл. — Постійно домагається від радників іншого виходу. Хоч знає, що іншого немає і бути не може. Їй хочеться, щоб все було скоєно само собою, без її відома, без відданого наказу. Не нею, а для неї".
Королева просить, щоб Марія Стюарт зізналася у вбивстві — тоді зможе її помилувати. Але та мовчить.
"Якщо вона прирекла мене до смерті, нехай буде вірна своїй неправді до кінця, — пише друзям. — Якщо Єлизавета вб'є мене, то гірше для неї. Своєю смертю я принижу противницю перед судом історії. Це краще ніж дозволити їй надіти маску лагідності й увінчатися лаврами великодушності".
Марія Стюарт не так боїться померти, як Єлизавета — вбити її. Міністри приносять їй на підпис кілька паперів. Із поміж них смертельний вирок. Єлизавета підписує, не читаючи документів. Після того всі помічають, як покращується в неї настрій.
8 лютого 1857-го Марії Стюарт відрубують голову. Кату вдається відтяти частину тіла із третьої спроби. Наступного дня весь Лондон святкує подію знищення ворога своєї королеви. Це чути в палаці, але Єлизавета нічого не питає. Хоча до того вона розпитувала про всі події у місті.
Коли їй офіційно повідомляють про страту, робить вигляд, що новина застала її зненацька. Кричить, лютує і ридає. Звинувачує міністрів, які без її відома вбили "дорогу сестру". Скликає суд і одного з них саджає в тюрму. Часто повторює, що страта відбулася всупереч її волі. Робить це так часто, що починає вірити сама.
За 15 років син Марії Яків VI отримує у спадок від Єлизавети довгоочікувану корону Англії. Перепоховує свою матір із собору в місті Пітерборо за 120 км на північ від Лондона біля суперниці — у Вестмінстерському абатстві в столиці.
3000 суконь нарахували в гардеробі Єлизавети І після її смерті. Що старішою вона ставала, то красивішими були її плаття і прикраси. Так жінка намагалася відволікти увагу від зморщок і гнилих зубів.
Відправляла піратів грабувати судна
Девізом Єлизавети I в політиці було "бачу, але мовчу". Поводилася стримано й обережно, уникала воєн і з усіма домовлялася. Своїм видатним становищем серед монархів свого часу Єлизавета зобов'язана прагненням бути не господинею Англії, а лише виконавицею волі англійців.
Підтримувала все, що збагачувало й возвеличувало її країну. Мала стосунки з піратами. Під прикриттям пошуку нових земель, відправила Френсіса Дрейка грабувати іспанські судна із золотом. 1580-го він уперше привіз в Англію картоплю. Здобув 600 тис. фунтів стерлінгів — дохід королівства за два роки. За це королева дала йому титул лицаря. Вже як один із її адміралів він допоміг здолати Непереможну Армаду — іспанський флот із 130 суден, що мав на меті завоювати Англію. Це возвеличило королеву в історії.
Період її правління називали "золотою добою". Визначний час розвитку драматургії на чолі з Вільямом Шекспіром. Вона жертвувала особистим життям заради країни. Шалено кохала все життя одного чоловіка — лорда Роберта Дадлі. Коли його дружина впала і зламала шию, щоб відвести від себе підозри й уникнути повстання дворянства, королева відмовилася від шлюбу. Це відрізняло її від інших королев. Марія Стюарт, навпаки, потрапила під вплив коханця — втратила владу і життя.
2 
1
Коментарі