Повоєнний Київ, вул. Володимирська, 51. У шибку вузької, напівтемної та сирої кімнати в комуналці на другому поверсі стукнув камінець. Звідти виходить літній викладач гри на бандурі Володимир Кабачок. Голомозий, з довгою білою бородою та ясно-блакитними очима. Проштовхується до вхідних дверей через кухню — повз сусідські столи, шафи, примуси й "керосинки". Впускає трьох 15-річних дівчат із бандурами. Така у них домовленість — не дзвонити в двері, а камінчиком у вікно.
Ніна Павленко, Валентина Третьякова і Тамара Поліщук прийшли до вчителя додому репетирувати. Володимир Кабачок у той час викладав бандуру в київському Музичному училищі ім. Глієра. Облисів та втратив зуби у колимському засланні, натомість до "шевченкових" вус відростив ще й пишну бороду.
— Хіба ж то бандурист без бороди?! — жартував. — Он мої дівчата люблять цю бороду. Їм приємно хоча б злегка доторкнутися до неї.
Сам безбатченко, своїм ученицям він замінив батька. Чи то збіг, чи Кабачок інтуїтивно відібрав "споріднені душі", але всіх учасниць першого зібраного ним 1949-го тріо бандуристок виховували лише матері.
Спочатку він не дуже вірив у жінок-бандуристок. Мовляв, варто їм вийти заміж — одразу "бандури на горище позакидають". Та з хлопцями виникли інші складнощі — вони добре грали, але в них "ламалися" голоси. Тож передбачити, хто з них після мутації добре співатиме, годі. Довелося Володимиру Андрійовичу взятися всерйоз за дівчат. І вже під час першого виступу нового тріо — на концерті перед шефами-будівельниками бандуристок викликали на біс. Про них швидко поширився розголос. Бо ж доти таких ансамблів ніхто не чув. Щоб дівчата співали на три голоси й акомпанували собі на бандурі, це була ідея Володимира Кабачка. Під час виступів у Києві так хвилювався за вихованок — називав їх "мої милі діти", — аж піт виступав на чолі. Та на гастролі їхати з ними заважала робота в училищі.
— Будьте чемними з усіма, — по-батьківськи напучував у дорогу. — Вчіться мирно жити між собою та з людьми, поводьтеся достойно і бережіть дівочу честь, — розціловував на прощання.
"Ми часто одягалися та взувалися тоді у куплені ним і подаровані речі, а також виступали в них на сцені", — пише в мемуарах Валентина Третьякова. Іноді, правда, не вгадував із розміром. "Тепер я знаю, який ви номер босоніжок мені купили, — писала Тамара Поліщук Володимирові Андрійовичу з гастролей Сибіром у липні 1953-го. — Я зараз трохи в них "шлапаю", але нічого — бігати дуже добре, не тиснуть".
Справжній тріумф до Кабачкового тріо бандуристок прийшов 1955-го. Їх у складі української делегації запросили до Москви на святкування 300-річчя возз'єднання України з Росією. На московському вокзалі виник курйоз:
— Не мешайте, — відтісняв розпорядник від групи артистів погано вдягнених із незрозумілими великими обладунками дівчат. — Уйдите, видите — встречаем гостей.
Ті мало не розплакалися. Але далі був тільки успіх. "Сьогодні ми виступали в Московському університеті, це було щось неймовірне, нас ніяк не відпускали зі сцени, уже й стільці забрали, а нам овації влаштували", — ділилася з учителем у листі Ніна Павленко. Він відписував — радів. Свої відповіді незмінно підписував: "Ваш батько".
Потім почалися подорожі тріо Європою. На Варшавському фестивалі молоді 1955 року дівчата вибороли "золото". Повертаючись до Києва, завжди провідували Володимира Андрійовича в його невеличкій кімнаті. Вона вже була не така похмура. Раз, коли він виїхав улітку за місто на відпочинок, вихованки зробили в його комірці ремонт. Учитися гри на бандурі там збиралися вже нові учні Кабачка. Як і раніше, він підгодовував своїх вічно голодних студентів. "Часто забирав нас до себе пригостити молодою картоплею, першою суницею", — згадувала одна з учениць.
Здоров'я Володимира Андрійовича дедалі погіршувалося — відмовляли нирки. Та він не полишав занять з учнями, роботи над самовчителем "Школа гри на бандурі". Ще за рік до смерті заспокоював дівчат із першого — бо вже з'явилися й наступні — тріо:
— Плакати не треба. Єдине, що хочу, то, як поховаєте, заспівайте тихесенько на моїй могилі "Думи мої, думи мої". Це буде кращий спогад про мене.
Самовчитель Володимира Кабачка — справа всього його життя. Вийшов по смерті бандуриста.
1892, 15 липня — Володимир Кабачок народився поза шлюбом у селі Петрівці, нині Миргородського району на Полтавщині. Його мати Євфросинія Кабачкова наймитувала там у священика. Хто батько сина, не призналася. Відвезла малого в сусіднє село Слобідка до сестри. Володимиру дали по батькові за хрещеним — козаком Андрієм Поповим. У 5 років мати забрала його до Полтави. Там служила кухаркою.
1899 — починає співати в Полтавському архієрейському хорі. У 1907-1913 роках навчається у Полтавському музичному училищі, далі співає в хорі, грає в училищному оркестрі. По закінченні їде до Москви, вступає до консерваторії по класу контрабаса. Довчитися завадила Перша світова: 1916-го Кабачка ненадовго забирають до війська, тоді за станом здоров'я демобілізують. Повертається до Полтави. Винаймає квартиру в удови головного інженера Полтавської електростанції Віри Попової-Сологуб. Невдовзі одружується з нею, за два роки в них народжується син Микола. Також виховують доньку дружини від першого шлюбу Ніну. Стає регентом полтавського собору. Викладає співи у школах. Із 1923-го починає цікавитися бандурою.
1925 — організовує аматорську капелу бандуристів, що спочатку збирається в нього вдома, потім — у залі трудової школи. За консультаціями звертається до Гната Хоткевича, який на той час найкраще володіє цим інструментом. За чотири роки капела успішно виступає в тогочасній столиці республіки Харкові, отримує назву Зразкова капела бандуристів Української РСР.
1934 — перший арешт, за три місяці випускають. Найбільше слідчі дорікають Володимирові Кабачку "шевченківськими" вусами, інших обвинувачень не висунули. Змушений виїхати до Ленінграда. За рік, коли потроху обжився на новому місці й улаштувався в театральний оркестр, забирає до себе сина Миколу. Паралельно заробляє грою в паркових оркестрах. У передмісті Ленінграда Автово при клубі підприємства "Експортліс" організовує український хор, а тоді капелу бандуристів — для неї з Полтавщини привіз 12 бандур.
1937, серпень — другий арешт. У грудні вирушає етапом до Колими. У пересильному таборі йому оголошують присуд "трійки" УНКВС — 10 років за "націоналістичну діяльність". Працює на золотомийному промислі. Один із чекістів, який проводив "списання" смертельно хворих, виявився колишнім учнем Кабачка: у грудні 1942-го його звільнили. Дістається Ташкента, куди евакуювали Ленінградську консерваторію і де сподівався зустріти сина. Той був на фронті. Володимирові Кабачку дають місце керівника жіночого хору, з яким поневіряється Середньою Азією.
1944 — приїхав до Києва. Почав викладати в музичному училищі, з 1951-го — в консерваторії. Також керував оркестром хору Григорія Верьовки.
1957, 15 червня — після тяжкої хвороби помер у своїй кімнаті. Похований на столичному Печерському кладовищі. Син закінчив Ленінградську консерваторію, працював головним режисером у театрах Львова, Києва, Новосибірська, Донецька, викладав у київському Інституті театрального мистецтва.
4 
1
Коментарі
5Шановні, перед тим як розмахувати шаблею, уважно почитайте законопроекти. Про російську - там і згадки не має. Суть законопроектів полягає у тому, щоб адекватно розподіляти квоти із подальшим їх збільшенням. Погодьтеся, краще щоб знімалося гарне українське кіно, чи щоб наклепали будь-що, аби тільки вважалося що українське, бо нашою мовою. А тим, кому нема за що ухопитися, в себе в оці деревину не бачить. Чесно кажучи, я взагалі здивований, що така непогана ідея пішла від молодшого. Не вдячна справа - щось правильне робити для країни. Завжи все погано, бо кожен за свій гаманець тільки трясеться, багато балакає, от тільки мало що робить.
Обов'язок влади зробити так, щоб українці назавжди забули русскій язик.
Всі на боротьбу з кацапськими окупантами в Україні.Не допустимо на поріг окупаційну російську мову.Януковича у відставку разом з окупантами.
жана, у твоїй Одесі усі розмовляють российською, а вона на війну нас кличе...Подивись уважно навкруги! більш 70 відсотків рос.мовні. Сумно, але так.
та який там фарс! Україна вже переходить під РФ. Невже сліпі не бачать цього? Еуропа, США відмовилась від нас на користь РФ.(((
Як би янукодло не старалося, які б закони не приймали ніхрена в них не вийде.
Українці терплячі, тільки пружина стискається до певної межі.
І від мене кацапам-азіятам.[Видалено]
Возникают большие сомнения в том, что Януковичи-Киваловы-Колесниченки доживут до старости. Но даже если и доживут, очень сильно надеюсь, то эта старость не будет счастливой ...
Тварини кацапскі че УКРАЇНА з своею мовою і культурою а ви бродячі собаки без імені і прапора до вас прийде час кровью вмиетесь кивалови колисниченки і януковичі !!!
Петро, далі буде ще гірше. Ми вже не можемо впливати на будь що, світ, як кажуть, проти нас(((
О! не понял? а че эт "высокоразвитый, высокоинтелектуальный, высококультурный свидомит так разбушевался? Веди себя культурно и сдержанно как подобает настоящему патриоту))) А то разошелся, что торговка семечкам на базаре! Блин земеля мне аж за тебя стыдно! Эт нам так выражаться можно по причине нашего "безкультурия" ну а вам не как нельзя. Вы!! как там Янык сказал ГЕНОЦИД НАЦИИ!!! О! вот и веди себя так как о тебе сказал президент!
Петро,почему ты такой злой?В нашей местности ВСЕ разговаривают на русском языке,но мы не меньше тебя любим Украину.Твоя ненависть и агрессия к русскоязычному населению испортит твою психику и здоровье.Ребята,давайте жить дружно!
По тому как ты захлёбываешься соплями, видно и твою "мову" и твою "культуру".
Во всём мире языки используются исключительно для коммуникации , и только свидомые дебилы умудрились превратить свою дер.мову в идола, которому нужно молиться и бить поклоны.
ЩО ТУТ ЗАБУЛИ ЗАТЯТІ МОСКАЛІ-ОРДИНЦІ ? ЇМ ВСЕ ще ХОЧЕТЬСЯ ПАНУВАТИ.Вертайтесь в Московію, по-доброму(але їм,як отій свині,що сіла за стіл, цього не зрозуміти).
Дибіл це ти а ми це нація , були і будем і е !!! Звідки ти скажи і я тебе і твій рід відправлю собака!!!!!!!!!!
Бидло околичне, по ІР визначається тільки місто, а не твоє свиняче рило, хай пробачають мене жителі славного Донбасу!!!!
Кацапи, зробіть державною мовою в росії татарську, це буде справедливо, а вам же все одно. Чого ви пхаєте своє пяне рило до нас?
А при чому тут татарська?
У Сибіру вже половина мешканців китайці!!!! Тільки китайська....
Учи матчасть , рагуль. В России татарский язык давно имеет официальный статус и в большинстве школ татарстана учат на татарском.
БУЗИНА ЗАПОЛОНИЛА УКРАЇНУ. ОЧИСТИМО УКРАЇНУ ВІД БУР"ЯНУ !!! 10 % БУЗИНИ ОГОЛОСИЛО УКРАЇНІ ГРОМАДЯНСЬКУ ВІЙНУ ЗГІДНО ЗАКОНУ №9073
Брешеш, нещодавно в Татарстані розгорівся конфлікт. Татари хотіли ввести в дитячих садках татарську мову, але Москва це заборонила. Але прийде час і Татарстан стане незалежною державою, відокремившись назавжди від московського каганату.
Рагуль , убирай пробелы и обтекай.
ht tp:/ /tatarstan. r u /obschestvo/tatars/language.h t m
Татарский язык, наряду с русским, является государственным языком Республики Татарстан (Закон Республики Татарстан "О языках народов Республики Татарстан", 1992). В Татарстане и в местах проживания диаспоры существует развитая сеть учебных и воспитательных учреждении, в которых используется татарский язык: дошкольные учреждения с татарским языком в качестве воспитания, начальные и средние школы с татарским языком в качестве средства обучения всем предметам, а также начальные и средние школы, в которых язык изучается как предмет. Кроме традиционного использования татарского языка в качестве предмета изучения и средства обучения на филологических факультетах Казанского государственного университета, пединститутов и педучилищ, татарский язык к
татарский язык как язык обучения в настоящее время применяется на юридическом факультете и факультете журналистики Казанского университета, в Казанской консерватории и Казанском государственном институте искусства и культуры. На татарском языке издается учебная, художественная, публицистическая и научная литература, выходят десятки газет и журналов, ведутся радио- и телепередачи, работают театры. Центрами научного изучения татарского языка являются Факультет татарской филологии и истории Казанского университета, Факультет татарской филологии Казанского педагогического университета и Институт языка, литературы и искусства Академии наук Республики Татарстан.
Что вы носитесь со своей мовой как курица с яйцом!!!Твари продажные!!
Кубань - частина України. Я був цим приємно здивований, коли минулого року побував у Темрюку, на Кубані. Таке враження, що перебував не на території росії, а десь на Слобожанщині, або на Полтавщині. В Темрюку спеціально dct запитував на українській і, більшість, відповідали на українській. А на базарі взагалі приємно було кругом чути українську мову. Таки правда, Україна не вмерла і ніколи кацапи цього не дочекаються.
А Кубань таки буде частиною України.
А ты кубанцам это предложи, думаю мало кто из них тебе в морду не плюнет.
А вони не проти, так не один казав, дістали їх русскіє, яких вони називають кацапами.