Киянці 65-річній Вікторії Самойличенко 12 років тому мали ампутувати ноги. У неї була важка форма діабету. Тоді в столичному інституті хірургії і трансплантології ім. Шалімова починали робити операції на кишечнику, завдяки яким діабетики одужували. Стала однією з перших таких пацієнток. Відтоді не потребує ліків для зниження цукру та тиску. Схудла на 16 кг.
— Дізналася про свій діабет десь 1986-го, — розповідає російською. — Все так чухалося, боялась, чи не сифіліс. Пересихало в роті, їла й не могла наїстися. Лікар направив перевірити цукор. Мала 11 одиниць, коли у здорових — 5. Сусідка була завлабораторії. Попередила: "Один раз приймеш інсулін — сядеш на голку". Тому пила таблетки.
За півроку після Чорнобильської аварії перенесла обширний інфаркт.
— Три тижні протримали в реанімації, потім відправили у санаторій у Ворзель. За півроку там стався ще один. Третій — через пару років на роботі. Я була начальником відділу технічного контролю на заводі гумово-латексних виробів. Треба було терміново здавати продукцію, а я не підписувала. Зчепилися з директором. Губи почали синіти. Лікарі зразу підскочили, привели до тями.
У 50 років пішла на пенсію через шкідливе виробництво.
— Стала сильно слабнути. Хочу швидко одягнутися, а не можу. Треба повільно, з розстановкою, аж злилась на себе. Ходила із задишкою, як бабця. Ще на Туреччину, Польщу моталася за товаром, бо треба було виживати.
Часто мала гіпертонічні кризи, тиск доходив до 220 на 180. З часом почали відніматися ноги.
— Жили на вулиці Саксаганського на третьому поверсі. Піднімаюся, ставлю ногу на сходинку — наче у провалля ступаю. Там уже не було кровообігу. Пішла до ендокринолога, коли цукор був 22. А він заспокоює: "Не переживайте, вам спершу не дві, а одну ногу відріжуть". Іду від нього, а назустріч — інвалід на каталці. Думаю: краще одразу з мосту в воду. Тоді знайшла професора Лаврика. Про нього тоді багато писали в газетах. Зробив операцію, але нічого не обіцяв. Тоді заодно видалили жовчний, бо в ньому були камені.
Професор 54-річний Андрій Лаврик 30 років тому започаткував в Україні хірургію ожиріння та діабету.
— Ми зробили операцію за методикою італійського лікаря Джузеппе Нойя. Зашили дванадцятипалу кишку біля шлунка. В неї викидається жовч і сік підшлункової, але не потрапляє їжа. А до шлунка приєднали тонку кишку. Їжа йде однією кишкою, а травні соки — іншою. Завдяки цьому підшлункова виробляє інсулін, і він знижує цукор, — розповідає лікар. — Після такої операції на третій місяць діабетики відмовляються від ліків. У них нормалізуються тиск і вага.
Вікторія Олександрівна зі 106 кг за два місяці схудла до 90. Має зріст 1,72 м.
— Могла би й більше, але все обвисає. Вік уже не той, щоб пластику робити. Уже правнучку маю. З тих пір живу повноцінним життям, не ходжу по лікарях. Навіть не маю інвалідності. Лише на городі не працюю, бо важко нагинатися. Цукор у нормі. Можу і тортика шматочок потягнути, і цукерок наїстися.
Серед хворих на ожиріння майже чверть мають діабет
Операції, що зупиняють діабет, зробили 35 пацієнтам. 30 з них мали ожиріння. Хворобу провокує накопичення жиру, каже Андрій Лаврик.
— Серед хворих на ожиріння майже чверть мають діабет. Ці хвороби — на перших місцях за смертністю в світі. Нічого не болить, але через високий цукор погіршується кровотік. На останніх стадіях втрачають зір, доводиться ампутувати руки й ноги. Деяких переводять на штучну нирку. Зараз є дорогі гормональні ліки, одна крапельниця яких нормалізує цукор. А ми рятуємо без ліків. У Штатах такі операції поширені. А наші ендокринологи не вірять, що це допоможе — не направили до нас жодного пацієнта.
Запрошує діабетиків звертатися у відділення.
— Ми відстежуємо долю пацієнтів. Усі ведуть повноцінне життя. Кілька років тому лікувався директор школи з Якутії з діабетом і ожирінням. Йому зробили новітнішу операцію — перебудували кишечник і частину шлунка. За рік приїхав обстежуватися — здоровий.
2 
1
Коментарі