— А сейчас спокойненько делаем разминочку. Палочку укладываем на спинку и ходим на носочках, — каже 5-річному Богдану Олена Семенович, реабілітолог Центру "Добре вдома" у смт Ювілейне біля Дніпропетровська.
На заняття з логопедом, лікувальну фізкультуру й до психолога хлопчика водить бабуся Галина Сердюк. Одягнена в ретельно випрасувані штани, руде волосся акуратно вкладене. На нігтях — свіжий манікюр.
— Лікуємо внука, бо має сильні нервові розлади. За батька переживав. Мій син Олег відслужив рік в АТО. Був поранений і контужений. У самій гарячій точці, під Донецьким аеропортом. На оці відшарувалася сітківка. Пролікувався, повернувся навчати нових мобілізованих. А минулого тижня вже рік служби був, то поновився на роботі. Викладає історію в одному з вузів Дніпра, захистив кандидатську. Мама Богдана — український філолог, журналіст. Пише книжки.
Реабілітацію мають проходити і воїни, і їхні діти. Як Олег воював, невістка ночами плакала. Від Богданчика це не приховаєш. Увесь час батька кликав. Бо вони як одне ціле. Батько з ним багато часу проводив, усьому навчав. Богданчик що 10 хвилин бігав мити руки, так нервував. А вночі плакав і кричав: "танки, танки". Замість "р" став говорити "т". Сильно розтягував голосні. Боялися, відбере мову зовсім. Уже спокійніший, бо ми вчасно до лікарів звернулися. Це безкоштовно. Фахівці дзвонять, цікавляться.
— Хлопчик виглядає здоровим. Але в нього деформована грудна клітка, порушена постава. Стопи не зовсім рівні, — каже реабілітолог Олена Семенович. — Це треба виправляти. Доки росте, можна вилікувати вправами. У старших людей це забрало б удвічі більше часу. Просимо Богдана тримати за спиною руками гімнастичну паличку і з нею ходити. Це поступово вирівнює хребет. До кінця року робитиме так двічі на тиждень.
Бабуся займається фізкультурою з онуком і вдома.
— Я в минулому була тренером. Знаю, що йому піде на користь. Невістка водить Богдана до мене двічі на тиждень. Разом і бігаємо, і присідаємо. Він високий, у п'ять з половиною років має метр 30 зросту. Легко качає прес. На стадіоні якось сам придумав пробігти набагато довше. Я лише шістдесят пробігаю. А він аж триста схотів. Я не змушувала. Бачу, біжить-біжить і раптом спинився. Тоді пересилив себе й побіг далі. Потім хвалила його дуже. Та не за ті триста метрів, а за те, що не здався.
Із психологом Богдан часто малює. Його роботи лікар збирає й аналізує. Визначає, як покращується психічний стан хлопчика. У логопеда Богдан двічі на тиждень проговорює звуки, які йому вимовити складно. Найперше — "р". Замість нього він вимовляє звук, схожий на "т". Аби був прогрес, заняття має тривати не менше 45 хв. і проводитися щонайменше двічі на тиждень. Ті самі звуки Богдан щодня проговорює вдома.
— Правильний звук можна поставити й за одне заняття, якщо дитина його не розуміла. Але частіше до логопеда потрапляють ті, хто не знає половини алфавіту. Таких навчають за десять-двадцять занять. Та це найменші діти, які тільки вчаться говорити. Богдан добре все вмів, але розучився через стрес. Найперше треба його подолати. Невролог прописав йому ліки на основі трав. Усі лікарі, які його дивилися, впевнені, що всі ці проблеми тимчасові. Нервує менше. Головне тому, що батько з АТО вже повернувся, — каже Галина Михайлівна.
4 
1
Коментарі