— Доньці одразу по народженні встановили стент — штучну легеневу артерію, бо не мала своєї. Зараз Каріні рік і вісім місяців. Ось приїхали в Інститут серця на обстеження. Протез став замалий, бо ж дитинка росте. Прооперували знову, розширили, — розповідає 28-річна Ірина Удод із села Колки Дубровицького району на Рівненщині.
Мати тримає доньку на руках. Дівчинка проситься ходити. У палаті — ще двоє дітей, поруч сидять двоє жінок. Карині зараз 1,8 року. За день-два її випишуть.
— Любить гратися, жвава й радісна. Обожнює книжки. Тримає, гортає. Задухи ніколи не мала, серце теж не боліло, — каже мати.
— У дівчинки складна вада серця, — каже дитячий кардіохірург Інституту серця Назар Озерянський. — Виявили її одразу після народження на УЗД. Хоча мали б це зробити під час вагітності матері на ехокардіографії. Лікування має багато етапів. Першу операцію зробили на першому місяці. Більш ніж на 4 години зупинили серце й підключили до апарату штучного кровообігу. Єдину загальну судину відвели в лівий відділ органа. Зі штучного матеріалу сформували протез артерії, що йде до легень. Удома її спостерігали кардіологи й педіатри. Кілька днів тому розширили протез. За декілька років його діаметра знову буде недостатньо. Тоді ще раз замінимо на більший. Коли перестане рости, нові стенти вже не знадобляться. Скільки буде етапів, покаже життя.
В інституті лікують дітей і з легшими вадами, коли в перетинках між відділами серця виявляють отвори. Найчастіше роблять відкриту операцію. Під глибоким наркозом розрізають груднину, серце зупиняють. Отвір зшивають. Операція триває 2–3 год.
— Другий спосіб — без розрізу. В отвір ставлять оклюдер — штучну латку. Вводять через розріз у стегні й судиною доставляють до серця за допомогою катетера. Лікар бачить усе на екрані. Біля отвору оклюдер розкривається, наче парасолька, і стає на потрібне місце. Не треба ні великого розрізу, ні зупинки серця. Дитину везуть додому за 7–10 годин. Яку операцію робити — вирішують родичі. Бо лише вартість оклюдера — 3 тисячі євро. А відкрита для хворого безкоштовна. Надійніша, бо її контролює хірург, а не сканер.
Після операції поступово зникає задуха, слабкість й утома. Дитина починає жити звичайним життям.
— Одного хлопчика з дефектом перетинки прооперували в перші тижні життя. Зараз йому 20. Живе, як усі. Має багато друзів, займається футболом. 12-річну дівчинку прооперували у два роки. Зараз ходить у школу, займається гімнастикою, грає в теніс.
У багатьох дітей вроджені вади серця виявляють після народження. Хоча мають діагностувати їх з 16 по 27 тиждень вагітності матері. Іноді симптомів немає. Багато дітей помирають. Їх запізно починають лікувати, бо не знають про хворобу.
— У 30-річного чоловіка виявили отвір, коли почалися сильні аритмії. Якщо вчасно не прооперувати, у молодих стаються інсульти. В Європі кожен кардіолог вміє робити УЗД. А в нас ваду серця визначить не кожен. Треба йти до спеціального ехокардіолога, прицільно перевірити серце. Це рятує дитині життя.
3 тисячі дітей із вродженими вадами серця оперують в Україні щороку. З них — близько 500 новонароджених. Часто батьки не знають, що дитина хворіє. Особливо в селах, де бракує лікарів. Якщо не надати допомоги, можуть померти в перші місяці життя.
500 вроджених вад серця торік прооперували в Інституті серця. З них 50 — у новонароджених. У поліклініці Інституту серця 2014‑го обстежили 16 тис. дітей. Зокрема, 300 новонароджених.
Від ускладнень після застуди серце перестає качати кров
Здорове серце може вражати вірус, каже дитячий кардіохірург Назар Озерянський.
— Буває, що в підлітка за кілька місяців після застуди з'являються ознаки серцевої недостатності. Стомлюється, набрякають ноги. У когось порушується серцевий ритм. Серце поступово перестає перекачувати кров.
Коли не можуть встановити причин, лікарі діагностують міокардит невідомого походження. Припускають, що вірус дав ускладнення на серце.
— Таке буває рідко, профілактики не існує. Коли хвороба прогресує і її не зупиняють ліки, врятує лише пересадка серця. Українські закони перешкоджають пересадкам, бо донором стати не можна, навіть якщо людина напише про це заяву при житті. Можуть дозволити тільки родичі, а вони, як правило, не погоджуються. А в Білорусі з 2008 року донором стають, якщо за життя не написали відмови. Це щороку рятує сотні, а то й тисячі життів.
3 
1
Коментарі