Вибираємо "однорукий" змішувач

 

Коли в 90-х з"явилися перші одноручкові змішувачі, інтерес до цієї конструкції межував з відвертою недовірою. Проте реклама зробила своє.

Ці змішувачі не дратують постійним протіканням, на відміну від звичних двовентильних кранів. Однак для пересічного українця це лише один аргумент. Вагоміший — менші втрати води під час відкривання-закривання й регулювання її температури. Це оцінять ті, хто має лічильники.

— Майже 80 відсотків наших покупців віддають перевагу одноручковим змішувачам, — розповідає Юрій Шинкарьов, працівник відділу сантехніки київського гіпермаркету "Епіцентр К". — Для них головне, що такі крани довго працюють.

Такі змішувачі колись виготовляли навіть українські підприємства (на базарах Москви цей товар продавали під маркою "ето-наші-совмєсно-с-фінамі"). Нині ж панує імпорт. Європейська сантехнічна арматура "Ґрое", "Гансґрое", "Ганса", "Ґуставберґ" — доволі дорога. Значно доступніші змішувачі "Орас", "Відіма" або "KФA". Вони дешевші, та своєю якістю мало поступаються.

Майже 80 відсотків покупців віддають перевагу одноручковим змішувачам

Однак усі переваги "одноруких" звели нанівець дешеві змішувачі, ввезені за тіньовими схемами зі Східної Азії. Продають ці вироби передусім на ринках. Коштують майже стільки ж, як і пристойний змішувач "Відіма", але виготовляють їх у кустарних умовах без контролю якості. Системи відразу починають пропускати воду з-під руків"я, а підкручування фіксувальної гайки ще більше утруднює рух регулювального механізму.

Усі "ліві" змішувачі, попри різні "фірмові" позначки, однакові на вигляд. На упаковці нема жодних вказівок на виробника. Не знайдеш при них ані паспорта, ні інструкції з монтажу та експлуатації. Про сертифікати годі й говорити. Але "впізнати" азіатську дешевизну можна. Треба попросити продавця відкрити картридж. У дешевих змішувачах корпус і шток картриджа виготовлено зі звичайної пластмаси.

Натомість в Італії, Німеччині і Польщі корпуси картриджів виготовляють з особливо стійкого пластику "ABS", а шток — з нержавійки. Італійські картриджі "ЕММЕ" мають штоки з капрону. Зрештою, у змішувачах-"європейцях" це взагалі не принципово, бо їхні керамічні пластини картриджа проходять багатоступеневу систему контролю, тому служать довго.

Головний елемент — картридж

У Європі картриджі — регулювальні вузли одноважільних змішувачів — виготовляють лише кілька підприємств, дотримуючись незмінних стандартів. Тому зроблені в Болгарії змішувачі "Відіма" й американські "Ідеал Стандарт", попри трикратну різницю в ціні на українському ринку,  схожі між собою та мають однакові картриджі.

Купити якісний змішувач можна і в магазині, і на ринку. Проте покупцям, які не можуть покластися на власний досвід, краще податися до магазину. Через конкуренцію у більшості магазинів ціни утримують на прийнятному рівні, але пропонують сертифіковану продукцію і надають гарантію. Про сантехнічні проблеми можна буде забути на 7–12 років.

Бувалі сантехніки запевняють: тривалість експлуатації картриджів до "одноруких" змішувачів залежить від їх діаметра: чим більший, тим довше можна не перейматися пошуком нового "серця".
Картриджі діаметром 35 мм європейських виробників розраховано на 2,5–3 млн вмикань, ширші — до 4,5 млн.

Як розпізнати "фірму"

Картриджі відомих виробників здебільшого мають:
— штрих-код;
— лазерне або впресоване маркування — виробник, серія і дата виготовлення (на "лівих" картриджах лазером зазвичай позначено лише дату випуску);
— інструкція з монтажу й експлуатації у комплекті;
— плавний рух штока картриджа;
— корпус картриджа європейського виробництва — синій, жовтий або напівпрозорий.

×