Від нечистої сили

– 40 гривен и садись. Но в центр я категорически не поеду, поблизости остановлю, — попереджає товариша таксист із кошлатими бровами. У нього легкий кавказький акцент і вишневі "жигулі".
Друг прямує на Майдан. У наплічнику — помаранчева каска й подарунки із Грузії: шматок сиру, паляниця, якісь приправи.
— Давайте поблізості! — погоджується.
Чоловік за кермом уникає проблем: прискіпливих даїшників, "борзоти" у кросівках на босу ногу — та мало чого. Абикого тепер не возить.
— Телевизор хоть не смотри. Что на Украине творится! А у меня давление, — пояснює.
Друг киває з розумінням. Раніше його дратував вислів "на Украине". Тепер каже: "На" чи "в" зараз ­непринципово, аби була Україна.
Вигадав цю фразу тиждень тому, коли літав до однокурсника у ­Грузію.
— На вулиці з жовто-блакитною стрічкою важко було пройти — усі питали, як у нас. Казали, що моляться. Пригощали вином і сиром. Цікавилися, чи маємо гроші на дорогу. Запрошували в хату. А одна бабця на базарі, як дізналася, звідки ми — давай хрестити! Благословляла і плакала. То ми й купили у неї весь тархун. Частину залишили в готелі, частину роздали. Місцеві казали, що трава захищає від скажених псів і нечистої сили, а нам це якраз дуже треба.
Товариш вивертає наплічник, виловлює кілька запашних букетиків.
— Це вам, для нечистої сили, — ­застромлює один у бардачок ­"жигулів".
Таксист усміхається.
За розмовами спускаються Прорізною до Майдану. Знайомий намацує гроші. Простягає дві "двадцятки". Таксист відмовляється.
— Ну, я же тебя немножечко недовез? — підморгує.

×