Угода про надра: рівняння з багатьма невідомими, або нас "розвели, як кошенят"

Верховна Рада ухвалила за основу зміни до Бюджетного кодексу для Угоди про надра. Її офіційна назва - "Угода про створення Американсько-українського інвестиційного фонду відбудови".

Для самої України ще не зовсім зрозуміло: це благо, чи все ж кабала та розшматування через безвихідь. Для американців ця домовленість дає пріоритетний доступ до українських ресурсів, зокрема алюмінію, графіту, нафти та газу. Американські ЗМІ назвали цей документ проривом у відносинах між Києвом та Вашингтоном. Звісно, що їх до того президент США Дональд Трамп уміло загострив.

Розшифрувати все із підписаної 30 квітня Угоди, ми не маємо можливості, бо всі умови угоди не розкриваються для широкого загалу.

Згідно з домовленістю, США отримують першочергове право на прибуток від проєктів, які будуть працювати в рамках договору. А 50% йтимуть у фонд відбудови України, з якого серед іншого будуть покривати майбутню військову допомогу США.

Україна вноситиме до Фонду 50% грошей з ренти на видобування корисних копалин із нових ліцензій, видачі нових спецдозволів на користування надрами, реалізації державної частини продукції за новими угодами про розподіл продукції.

Хто той загадковий Генеральний партнер?

Загалом викликає питання фінансова вигода для США. Видобувна галузь України складає не найбільшу частину нашого ВВП: від 5 до 8% (залежить від року). Якщо наш ВВП складає у середньому $180 млрд на рік, то частка видобувної галузі тут становить $12 млрд. Сюди закладена як собівартість, так і вигода. А в собівартість закладається вартість ліцензій, дозволів на видобуток, які є складовими предметами Угоди про надра зі США. Припустимо, що договори й ліцензії становлять половину від усієї вартості продукції. Тобто 6 млрд доларів. За угодою Україна має віддавати половину на, так зване, партнерство, а це - $3 млрд на рік.

Тепер США. Тут ВВП складає $75 млрд. Але не на рік, а в середньому за кожен день (дані за 2023 рік). Тож річний ВВП - $27, 72 трлн. А річна вигода, котру вони матимуть з України, згідно договору, становитиме ту, що вони продукують за кожні 58 хвилин. То невже через це всі перипетії, скандали й, як раніше казав президент Трамп, загроза третьої світової?

Однак Вашингтон отримав набагато більше, він отримав контроль. Згідно з пунктами 1- а та 1 - б статті 7, відтепер усі, хто захоче щось видобувати в Україні змушені будуть викладати всю інвестиційну інформацію про себе перед урядом США. Окрім цього під таким же контролем США буде проводитись будівництво усіх значних обʼєктів інфраструктури. Щоправда, не уточнено, що саме мається на увазі: аеропорти, порти, автостради, газопроводи чи, може, щось дрібніше?

Далі в пунктах 1 та 2 статті 8 сказано, що Вашингтон через, так зване партнерство, буде мати право першим купувати наші ресурси. А якщо ні, то для всіх інших бажаючих будуть установлюватись обмеження. Які саме? В угоді не уточнюється.

Також ще цікавий момент про партнерство. До партнерів входять представники від України - "Агенція з питань підтримки державно-приватного партнерства" та США - Корпорація Сполучених Штатів Америки з фінансування міжнародного розвитку. Ну, тут усе зрозуміло. Але в угоді згадується ще один загадковий учасник - Генеральний партнер. І ніде: ні в тексті угоди, ні в додатку немає його визначення, тому, хто це - не відомо. Хоча Угодою, а саме, пунктом 1 статті 5, гарантовано якісь, за щось гонорари та виплати саме цьому Генеральному партнеру.

Водночас, у пункті 2 цієї ж статті вказано, що якщо Україна затримуватиме переказ коштів на рахунок партнерства, незалежно від причин, - війна, чи природні катаклізми, чи економічна нестабільність, - то цю затримку ми маємо відшкодувати уряду США та (або) цьому загадковому Генеральному партнеру.

Посилають на… те, що приховане

Загалом ця Угода просякнута загадковістю, у ній ми постійно бачимо відсилки на іншу угоду - "Про обмежене партнерство". А її тексту немає у вільному доступі.

Загалом таких відсилок налічується 28. Тобто в усіх цих і виплатах, і випадках ми не знаємо про що йде мова. Нас відправляють почитати те, чого нам не показують.

Зі свого гіркого досвіду ми знаємо: якщо всі умови будь-якого договору не розкриваються, то це означає, що не все так чисто, як це нам хочуть подати.

Варто зазначити, що зараз в Угоді мова йде про 57 видів копалин. Але й тут є цікаве визначення: "…та інші мінерали або вуглеводні". Наскільки ми знаємо, за американською класифікацією до мінералів відносять усі корисні копалини, навіть пісок та глину.

На цьому контроль США не закінчується. Через цю угоду США отримує вплив на нас навіть у питанні вступу до ЄС. Зокрема, у статті 7, пункт 1-с йдеться: "Якщо після підписання цієї Угоди Україні необхідно буде взяти на себе додаткові зобовʼязання, пов'язані з набуттям нею членства в Європейському Союзі, які можуть вплинути на це положення, Сторони повинні провести сумлінні консультації та переговори з метою прийняття відповідних поправок".

Здавалося б, такі обнадійливі формулювання - про вступ до ЄС. Але насправді тут мʼяко сказано, що США, якщо їм буде політично вигідно, матимуть певні важелі впливу для перешкоджання вступу України до ЄС. Так само, як вони це роблять зараз зі вступом до НАТО.

Є в Угоді ще один, на перший погляд, перспективний для нас пункт з додатком, де згадуються репарації від РФ. Але сам контекст підозрілий. Після переліку з чого саме Україна віддаватиме 50% уточнюється, що сюди не входять будь-які доходи, "отримані від Росії або її уповноважених як репарації за вторгнення Росії в Україну".

Загалом і репарації від РФ, і те, що ними не треба буде ділитися з США, звучить непогано. Значить потенційно РФ розглядається як переможена сторона. Але до чого тут надра? Чому треба ставити під сумнів, що ці репарації мали б стосуватись Угоди про українські надра. Чи ця Угода буде поширюватись не лише на надра? Чи РФ буде розраховуватись нашими надрами? І тут можна прийти до дивних припущень.

І нарешті, головне питання: навіщо це все нам? Яка вигода з цієї Угоди Україні? Першочергово мова про надра України велась виключно в контексті гарантій безпеки й військової допомоги. Принаймні, в публічній площині. Насправді в Угоді є одна фраза про військову допомогу. Це пункт 5, статті 6, де записано: якщо допомога надаватиметься, то вона зараховуватиметься як внесок до партнерства. Звернімо увагу на сполучник "якщо" - він не гарантує, що ця допомога дійсно надаватиметься. А якщо вона й буде - то це треба сприймати як внесок партнерства. Тобто частково вона повертатиметься назад на користь уряду США. При чому невідомо по якій ціні нам порахують цю допомогу.

Тож виглядає усе так, що ця Угода закріплює квазіколоніальні взаємини між Україною та США у сфері управління надрами. Адже в нас немає такого права на контроль і керування видобутком корисних копалин у США.

Щось підказує, що з такими хитрими формулюваннями сумнозвісні яйця по 17 грн за штуку нам видаватимуться забавками.

Чомусь пригадався регіонал Михайло Чечетов зі своєю, сказаною про опозицію фразою: "Оцените красоту игры. Мы их развели, как котят".

Та все ж головне, - не угоди, а що у наших людей в головах. Ми бачимо, що і наші можновладці, та наші "дуже надійні партнери" вміють гарно каламутити. Наша ж справа - не давати себе обдурити. Тим більше, що в Угоді є пункт про те, що надра, за Конституцією, все-таки належать народу України.

×