Жителька Рівненщини 35-річна Ірина Кухар більше 10 років займається плетінням вінків, оберегів, іграшок та капців. Продає їх на фестивалях та ярмарках. Заробляє по 1000-1200 грн на місяць.
"Використовую тільки природні матеріали. Це трава осока й кукурудзяне листя. Осоку збираю біля ставка, кукурудзу вирощую в себе на городі", - розповіла жінка.
Зібрану осоку радить сушити не на сонці.
"Сонечко витягує природній колір. Краще покласти в клуні чи на горищі. Або розкласти на дощечках десь в тіні", - зазначила Кухар.
Працює щодня по 6 годин. Інколи допомагає чоловік.
"Багато виробляю вінків. Продаю їх по 50-200 гривень. Такий, як на мені - 100 гривень. Він подвійний, там нема швів. Не видно, де початок, а де кінець. Їх беруть або одягати на свята, або прикрасити інтер'єр у будинку. Це - Коляда, - показує пучок осоки з колосками та квітами. - Її ставлять на всі січневі свята. Це наша типово рівненська - не на трьох ногах, як в інших регіонах, а саме таким пучком. Продаю її по 40 гривень".
Капці бувають двох видів - личаки та постоли.
"Для личаків дереться лико молодої липи в лісі, для постолів - кора верби біля річки. В них кладуть сіно й ходять по болоту й по снігу. Це найперше найдавніше взуття поліщуків. Одягаються вони так: спочатку на ногу намотуються онучі, у волоки на личаках затягуються шнури, потім одягаються на онучі й зашнуровуються", - розповіла жінка.
Продає обидва види капців за однакову ціну - від 50 грн в залежності від розміру.
5 
1
Коментарі
1"Лапті" носили і в інших країнах, в лісовій частині Європи, в тому числі на території сучасної України (личаки), але на відміну від личаків або біркебейнеров, або відповідних назв інших народів, плетене взуття "лапті" має фінське походження, і, наприклад, у литовців це звучить як l?раs "клапоть", а у латишів - l?ps "латка". Куди там слов'янським личакав (від слова "лико") до фінським "Лаптєв"! Спроби відхреститися від старофінского кокошника (старофінске "Кеккі") взагалі виглядають смішними і непереконливими, до того ж у слов'ян подібного не було. Те ж саме стосується і косоворотки. Хоча назва цієї сорочки (від "косою комір") і не закріпила за собою фінського походження, у слов'ян вона виглядає по-іншому, а от у фінів - саме так.