Львівський автобусний завод здатен забезпечити потреби України в автобусах, що здійснюватимуть перевезення гостей Євро-2012.
Про це заявив віце-прем'єр-міністр - міністр інфраструктури Борис Колесніков за підсумками прес-туру українськими містами, що прийматимуть чемпіонат Європи 2012 року з футболу, повідомила прес-служба відомства.
"ЛАЗ може випускати 150 машин на місяць, а в нас попереду - 11 місяців. Зважаючи на реальну потребу в приблизно тисячу автотранспортних засобів - Львівський автобусний завод здатен впоратися із цим завданням. Головне - щоб міста вчасно виконали всі зобов'язання", - сказав він.
Колесніков при цьому зауважив, що у разі, якщо виникне потреба в виробництві додаткових автобусів, до цього процесу буде залучено корпорацію "Богдан".
"Найважливіший критерій - це мають бути автобуси великої місткості", - підкреслив віце-прем'єр-міністр.
Крім того, Колесніков зазначив, що українська транспортна інфраструктура буде затребувана і після Євро-2012.
За його словами, рівень затребуваності авіаційної складової залежатиме як від інтересу іноземних туристів до нашої держави, так і від купівельної спроможності наших громадян, що користуватимуться внутрішніми рейсами.
"Раніше авіаквиток коштував приблизно 10% від заробітної плати – тоді літати могли всі. Зараз, думаю, потрібно одночасно і знижувати вартість квитка, і працювати над підвищенням зарплат. Тоді нам знадобляться термінали в таких містах як Одеса, Сімферополь, Запоріжжя. Також ми готуємо два аеропорти, які працюватимуть виключно з лоу-кост перевізниками – в Луцьку та Луганську", - сказав Колесніков.
2 
8642
Коментарі
5"Молоко с кровью" - сюжет почти про меня - о любви, которая длинною в жизнь. Врозь...Мы не забыли друг друга. Но...у нас семьи, дети, внуки. А я до сих пор, как в стихотворении - "жив , здоров и не любишь другой" Странно, его дети унаследовали мои врожденные способности, а мой сын иногда напоминает внешне его. Вот и думай, что такое мистика в нашей жизни.
Не могу согласиться с автором статьи в том,что читать "Макса" легко. Я как раз это произведение "выстрадала", но и бросить не смогла. В какой-то момент хочется удавиться, но ведь столько правды... Жестко,метафорично, ну разве ж это "легкое чтиво"? Задумайтесь, о чем написано: это же о нашем времени... страшно...
Чекаю продовження з нетерпінням)))
можливо Дашвар і не будуть читати через 200 років, але її читатють зараз, і її книжки викликають найголовніше, заради чого люди взагалі беруть книжки до рук - це емоції. справжні життєві емоції - це саме те чого на превеликий жаль не вистачає українській літературі.